Народний календар

Ще на початку свого існування людина спостерігала за природою, за змінами природних сезонів (зима, весна,літо, осінь).

Природа завжди була в основі матеріальної та духовної культури пращурів – українців, поставала в народних уявленнях живою істотою – Матір’ю всього існуючого. Відповідно і ставилися вони до природи по-синівськи шанобливо і дбайливо.

Український народ упродовж усього свого існування  займався хліборобством. Протягом століть він виробив велику хліборобську  культуру, яка знайшла своє відображення в народній психології, характері, світогляді. Живучи в гармонії з природою, українці створили свій народний календар. У ньому вони  історично обумовили  дати, події, спостереження за навколишньою дійсністю, народні свята, інші урочистості, які в певній послідовності  відзначали протягом року.

В основі народного календаря українців лежить землеробський календар. У ньому місяць за місяцем, тиждень за тижнем, нерідко день за днем передбачалися всі сторони і види хліборобської праці, особливості життя, зміни в природі. Це своєрідна енциклопедія знань про життя людей праці, їх побут, спосіб життя, виховну мудрість.
Саме українські календарні традиції, звичаї, обряди у віках зберігали нашу національну ідентичність. Протягом багатьох століть український народ не мав власної держави. Перебуваючи під владою сусідніх держав, українцям вдалося зберегти національну своєрідність, а календарна обрядовість допомогла народу єднатись і зберегти  його самобутній національний дух, вижити і розвиватись.

Задовго  до   прийняття християнства на всій території України була високо розвинена звичаєво-обрядова культура. З приходом на українські землі християнства відбувається своєрідне злиття християнських і дохристиянських вірувань. До сьогоднішніх днів збереглися колядки й щедрівки, вертепи, веснянки, гаївки, свято Купала та інші свята і звичаї, які органічно переплелися і становлять оригінальну, самобутню культурну спадщину українського народу.