Червень

Трійця, Тройця – це церковне свято, що припадає на 50-й день після Пасхи, церква називає його ще П’ятидесятницею.

Головною подією цього свята було зходження Святого Духа на учнів -апостолів. Тому воно має ще назву День Святої Трійці. Це свято прирівнювалося до свят Пасхи та Різдва Христового. Із часом святкування цієї події продовжується з одного дня аж на цілий тиждень. У III столітті  свято стає загальновизнаним у всьому християнському світі. Літургійну службу в його честь уклали у VIII столітті святий Іоанн Дамаскін і святий Косма Маюмський. Свято П’ятидесятниці вважається днем народження християнської Церкви.

На Вселенському Нікейському Соборі у 325 році був створений перший християнський догмат про триєдиність Бога. Бог існує у трьох особах Святої Трійці: Бог – Отець, Бог – Син, Бог – Дух Святий. Другий Вселенський Собор був скликаний 381 року в Константинополі. На цьому Соборі  прийнятий Символ віри, в якому викладалися основні вчення: про Святий Дух, про Церкву, про таїнства, про воскресіння мертвих і про життя майбутнє.

Трійця по праву вважається одним із найбільш шанованих і улюблених свят. Довгоочікуване літо вступає в свої права, воно дарує нам сонячний і радісний настрій, багато усмішок на кожен день! А головне, скрізь у повітрі чутно аромати свіжих трав – пряний чебрець і запашний любисток, гіркий полин і терпкий аїр (татар-зілля).

Зелені свята –давнє народне дохристиянське свято, яке символізує остаточний прихід літа. Це завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі Зелених свят тисячі років лежали культ рослинності і магія заклинання майбутнього урожаю.

У народній традиції день Трійці входить до циклу пов’язаних між собою святкових днів, які починаються з четверга сьомого тижня після Пасхи, який має назву Семик.

Зелений четвер ще мав назву Русалчиного Великодня. За повір’ями, цього дня виходять русалки і спостерігають, чи всі традиції чітко виконуються. А треба було лишати на межах полів та на вікнах хліб, розвішувати на деревах полотно для сорочок русалкам. Не можна було працювати, ходити в поле і на річку поодинці, обов’язково мати при собі любисток чи полин — обереги. Русалчин Великдень-  це час ушановування води, її очисної, життєдайної сили.

Наступна помітна дата Троїцького циклу — субота в переддень Трійці, один із головних поминальних днів у році («родительська субота», «задушна», «троїцькі діди»). Після Троїцької неділі починався Троїцький тиждень (або Русальний, Проводи), у складі якого виділяються дві дати: Духів день (понеділок) і четвер, який має назви Навська Трійця, Трійця умерлих, Сухий день, Кривий четвер.

Субота перед Трійцею називається – Батьківська – була днем поминання покійних рідних.   На Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів, могили яких обсипали клечаним зіллям. На кладовищі влаштовували панахиди та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів. Субота Зеленого тижня — поминальний день. Оскільки, за народними, віруваннями, на Зелені свята прокидаються мерці, люди вважають за необхідне відвідати могили померлих родичів і друзів, згадати їх добрим словом.

Квітування хлібів вважалося за найнебезпечніший період, люди боялися, щоб із цвітом чогось не сталося злого. Мертві ж предки — це охоронці інтересів свого роду, ось до них у цей небезпечний час живі і зверталися, їх поминали, їм приносили жертву, влаштовуючи на гробках тризни. Навіть клечання, зелене гілля пов’язується з мертвими предками: «то душі померлої рідні приходять до хати й ховаються в клечанні».

Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками дерев. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, лепехою, розсипали товстим килимом по долівці. Ці трави  пізніше не викидали. Вінки з рослин надягали на молоді головки капусти, щоб вона росла голова та і її не їла гусінь. Зелень сушили і зберігали.

Культ дерева і лісу яскраво відбивався у підготовці до Зелених свят. По клечання до лісу їхав старший родини (у давнину, звичайно, старший роду). Клечання забирали в хату, на обори, стайні, хліви, несли в комори, клуні, на пасіку. На думку наших пращурів, в деревах оселялися душі рідних – померлих дідів – прадідів. Дід – Ладо – добрий дух предків – опікунів роду – разом з гіллям – клечанням приходив до господи.

На суботню службу напередодні свята йшли з букетом квітів, а в неділю після ранкової служби було прийнято ходити в гості, виїжджати на природу, особливо ближче до води.

Тиждень був зеленим, оскільки панував культ рослинності. Зелень була всюди. В основному використовували гілки берези, але також прикрашали будинки і храми гілками дуба, ясена, клена, тополі. До останнього століття в Україні окремі дерева вирізнялись від інших особливою шаною до них. Це дуб, ясень, явір, тополя, береза, липа. В окремих місцевостях навіть не можна було ламати гілля з дуба на клечання.

На Русі на П’ятидесятницю дівчата ворожили на суджених – ворожіння називали Зеленими святками. В основному ворожили на майбутніх чоловіків і сімейне життя. Для цього дівчата після хороводів знімали свої вінки і пускали їх у воду.

Деякі тисячолітні традиції і обряди наших пращурів, звичайно, були втрачені і призабуті, деякі були змінені або спрощені, але народна пам’ять все ж таки зберегла бодай елементи і головні атрибути Зелених свят.

Як всі інші свята наших пращурів, Зелені свята базувалися на хліборобських традиціях сонячного циклу. Але окрім культу Сонця і культу померлих предків, в основі Зелених свят лежав культ дерева і квітів. Можливо, тисячолітня традиція прикрашати житло на Зелені свята зеленим віттям і булла пов’язана з давнім культом і святом дерев.

У Десятий понеділок, на перший день Петрівки, а часом і на Вознесення, відбуваються проводи русалок — це спеціальні обряди, щоб тих русалок позбутися. В ці дні дівчата в полі, на житах, роблять спеціальний обід — тризну в честь русалок. Після тризни дівчата ходять по полях з розплетеними косами і вінками на голові, співаючи проводи русалкам. Потім дівчата пускають на воду клечальні вінки, що були виплетені ними першого дня Зелених Свят.

В цей день також святкуються похорони Ярила, бога, що уособлював собою родючу силу весняного сонця. Наші предки уявляли собі, що в цей час Ярило ходив ночами по полях у білому покривалі з вінком маків і хмелю на голові, а в руках носив серп і дозріле колосся жита й пшениці. Перед Петрівкою Ярило ніби помер — плодюча енергія землі й сонця досягла своєї кульмінаційної точки та ішла на спад. Молоді жінки відмічають похорони Ярила веселими забавами. Забави відбуваються то з участю чоловіків, то з повною їх відсутністю, як де ведеться. Ці забави мають назву: «гонити шуліку».

Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Зазвичай їх влаштовували в лісі чи в полі, на вигоні за селом.

Подекуди молодіжні забави й танці проходили біля спеціальних лаштунків – ігорного дуба чи явора. Вони являли собою довгу жердину, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо, прикрашене квітами, гіллям, стрічками.

Дівчата на зелені свята плели вінки і дарували одна одній, з побажаннями якнайшвидшого заміжжя. Є думка, що витоки зелених свят походять від стародавнього язичницького культу поклоніння слов’янської богині Лелі – покровительці молодих і незаміжніх дівчат.

Свято Вознесіння Господнього належить до числа дванадцяти найбільших свят у церковному році і безпосередньо пов’язане із святом Воскресіння Ісуса Христа. Вознесіння завершує цикл весняних свят в Україні. В основі свята — євангельський переказ про Воскресіння Ісуса Христа та Вознесіння його через 40 днів після смерті на небо. Цифра в 40 днів — не випадкове число.

У Біблії саме це число має сакральне значення. Немовлят для представлення в Храм Господа за законами Моїсея  батьки приносили на 40-й день. Сорок днів та сорок ночей Бог посилав на землю дощ під час великого потопу. Сорок років сини Ізраїля блукали до приходу в землю обіцяну, за кількістю днів, которі спочатку оглядали землю, яку показав їм Бог, але вони злякалися тоді язичників, що мешкали там. Сорок днів і сорок ночей знаходився Моїсей на горі і писав на скрижалях слова Завіту Божого. Коли ізраїльтяни зіткнулися з філістимлянами по закінченню сорока днів і сорока ночей, відбувся відомий подвиг юнака Давида, який переміг міцного та вмілого воїна. Іона, прийшовши за велінням Бога до Ніневії, зробив пророцтво, що через сорок днів  Ніневія буде зруйнована . Сорок днів і сорок ночей Іісус Христос знаходився і постився в пустелі перед початком свого  служіння. І саме на сороковий день після Свого Воскресіння вознісся до Небесної обителі. Ось як про це пише євангеліст Марк: «Ісус зібрав своїх учнів і сказав: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє. Хто увірує, той буде спасенний, а хто не увірує, то буде осуджений. Ім’ям моїм виганятимуть бісів, на хворих будуть руки класти і добре їм стане. Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо і сів праворуч Бога».

Вознесіння уособлює в собі віру людей у відродження природи. Це ніби шлюб неба і землі, для продовження життя. Саме образ Вознесіння і є символом життєвого циклу природи.

Із святом Вознесіння пов’язано багато народних повір’їв, а вознесенська роса вважається дуже цілющою від різних хвороб. Та насамперед із днем Вознесіння люди пов’язують повний розквіт весни і перехід її до літа. Наші предки до нього обов’язково випікали особливе печиво у вигляді драбини, або ж зображали драбину на пирогові-завиванці. Вона, за уявленнями віруючих, мала допомогти Ісусові піднятися на небо. У народних звичаях вчуваються відголоски язичницьких поклонінь Велесу (Волосу) — богу плодючості та рослинної сили, адже первинно сходинки (драбини) робили для нього. Вони вважали, що так Велесу буде легше добратися до колоса.

На Вознесіння, як і в будь-яке велике церковне свято, не можна виконувати серйозну і брудну роботу: копати, сіяти, будувати, шити, прати тощо, а особливо сіяти горох.

Вважається, що яйце, знесене куркою в день Вознесіння і заховане на горищі будинку, збереже сім’ю від нещасть.

Вознесінням закінчується пасхальна обрядовість і відкривається троїцька, починається перехід до літа, найблагодатніша, найромантичніша пора у природі.