Iсторико-патрiотичний клуб

"Алатир"


Не прикладайте гріха до гріха, але добром добро спомагайте

— Мелетій Смотрицький

Червень

http://alatyr.club/kalendar/traven/zeleni1.jpg Трійця, Тройця – це церковне свято, що припадає на 50-й день після Пасхи, церква називає його ще П’ятидесятницею.

Головною подією цього свята було зходження Святого Духа на учнів -апостолів. Тому воно має ще назву День Святої Трійці. Це свято прирівнювалося до свят Пасхи та Різдва Христового. Із часом святкування цієї події продовжується з одного дня аж на цілий тиждень. У III столітті  свято стає загальновизнаним у всьому християнському світі. Літургійну службу в його честь уклали у VIII столітті святий Іоанн Дамаскін і святий Косма Маюмський. Свято П’ятидесятниці вважається днем народження християнської Церкви.

На Вселенському Нікейському Соборі у 325 році був створений перший християнський догмат про триєдиність Бога. Бог існує у трьох особах Святої Трійці: Бог – Отець, Бог – Син, Бог – Дух Святий. Другий Вселенський Собор був скликаний 381 року в Константинополі. На цьому Соборі  прийнятий Символ віри, в якому викладалися основні вчення: про Святий Дух, про Церкву, про таїнства, про воскресіння мертвих і про життя майбутнє.

Трійця по праву вважається одним із найбільш шанованих і улюблених свят. Довгоочікуване літо вступає в свої права, воно дарує нам сонячний і радісний настрій, багато усмішок на кожен день! А головне, скрізь у повітрі чутно аромати свіжих трав – пряний чебрець і запашний любисток, гіркий полин і терпкий аїр (татар-зілля).

Зелені свята –давнє народне дохристиянське свято, яке символізує остаточний прихід літа. Це завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі Зелених свят тисячі років лежали культ рослинності і магія заклинання майбутнього урожаю.

У народній традиції день Трійці входить до циклу пов’язаних між собою святкових днів, які починаються з четверга сьомого тижня після Пасхи, який має назву Семик.

http://alatyr.club/kalendar/traven/zeleni2.png Зелений четвер ще мав назву Русалчиного Великодня. За повір’ями, цього дня виходять русалки і спостерігають, чи всі традиції чітко виконуються. А треба було лишати на межах полів та на вікнах хліб, розвішувати на деревах полотно для сорочок русалкам. Не можна було працювати, ходити в поле і на річку поодинці, обов’язково мати при собі любисток чи полин — обереги. Русалчин Великдень-  це час ушановування води, її очисної, життєдайної сили.

Наступна помітна дата Троїцького циклу — субота в переддень Трійці, один із головних поминальних днів у році («родительська субота», «задушна», «троїцькі діди»). Після Троїцької неділі починався Троїцький тиждень (або Русальний, Проводи), у складі якого виділяються дві дати: Духів день (понеділок) і четвер, який має назви Навська Трійця, Трійця умерлих, Сухий день, Кривий четвер.

Субота перед Трійцею називається – Батьківська – була днем поминання покійних рідних.   На Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів, могили яких обсипали клечаним зіллям. На кладовищі влаштовували панахиди та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів. Субота Зеленого тижня — поминальний день. Оскільки, за народними, віруваннями, на Зелені свята прокидаються мерці, люди вважають за необхідне відвідати могили померлих родичів і друзів, згадати їх добрим словом.

Квітування хлібів вважалося за найнебезпечніший період, люди боялися, щоб із цвітом чогось не сталося злого. Мертві ж предки — це охоронці інтересів свого роду, ось до них у цей небезпечний час живі і зверталися, їх поминали, їм приносили жертву, влаштовуючи на гробках тризни. Навіть клечання, зелене гілля пов’язується з мертвими предками: «то душі померлої рідні приходять до хати й ховаються в клечанні».

http://alatyr.club/kalendar/traven/zeleni3.png Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками дерев. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, лепехою, розсипали товстим килимом по долівці. Ці трави  пізніше не викидали. Вінки з рослин надягали на молоді головки капусти, щоб вона росла голова та і її не їла гусінь. Зелень сушили і зберігали.

Результат пошуку зображень за запитом "клечення" Культ дерева і лісу яскраво відбивався у підготовці до Зелених свят. По клечання до лісу їхав старший родини (у давнину, звичайно, старший роду). Клечання забирали в хату, на обори, стайні, хліви, несли в комори, клуні, на пасіку. На думку наших пращурів, в деревах оселялися душі рідних – померлих дідів – прадідів. Дід – Ладо – добрий дух предків – опікунів роду – разом з гіллям – клечанням приходив до господи.

На суботню службу напередодні свята йшли з букетом квітів, а в неділю після ранкової служби було прийнято ходити в гості, виїжджати на природу, особливо ближче до води.

Результат пошуку зображень за запитом "клечання" Тиждень був зеленим, оскільки панував культ рослинності. Зелень була всюди. В основному використовували гілки берези, але також прикрашали будинки і храми гілками дуба, ясена, клена, тополі. До останнього століття в Україні окремі дерева вирізнялись від інших особливою шаною до них. Це дуб, ясень, явір, тополя, береза, липа. В окремих місцевостях навіть не можна було ламати гілля з дуба на клечання.

На Русі на П’ятидесятницю дівчата ворожили на суджених – ворожіння називали Зеленими святками. В основному ворожили на майбутніх чоловіків і сімейне життя. Для цього дівчата після хороводів знімали свої вінки і пускали їх у воду.

Деякі тисячолітні традиції і обряди наших пращурів, звичайно, були втрачені і призабуті, деякі були змінені або спрощені, але народна пам’ять все ж таки зберегла бодай елементи і головні атрибути Зелених свят.

Як всі інші свята наших пращурів, Зелені свята базувалися на хліборобських традиціях сонячного циклу. Але окрім культу Сонця і культу померлих предків, в основі Зелених свят лежав культ дерева і квітів. Можливо, тисячолітня традиція прикрашати житло на Зелені свята зеленим віттям і булла пов’язана з давнім культом і святом дерев.

У Десятий понеділок, на перший день Петрівки, а часом і на Вознесення, відбуваються проводи русалок — це спеціальні обряди, щоб тих русалок позбутися. В ці дні дівчата в полі, на житах, роблять спеціальний обід — тризну в честь русалок. Після тризни дівчата ходять по полях з розплетеними косами і вінками на голові, співаючи проводи русалкам. Потім дівчата пускають на воду клечальні вінки, що були виплетені ними першого дня Зелених Свят.

Результат пошуку зображень за запитом "Ярило" В цей день також святкуються похорони Ярила, бога, що уособлював собою родючу силу весняного сонця. Наші предки уявляли собі, що в цей час Ярило ходив ночами по полях у білому покривалі з вінком маків і хмелю на голові, а в руках носив серп і дозріле колосся жита й пшениці. Перед Петрівкою Ярило ніби помер — плодюча енергія землі й сонця досягла своєї кульмінаційної точки та ішла на спад. Молоді жінки відмічають похорони Ярила веселими забавами. Забави відбуваються то з участю чоловіків, то з повною їх відсутністю, як де ведеться. Ці забави мають назву: «гонити шуліку».

Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Зазвичай їх влаштовували в лісі чи в полі, на вигоні за селом.

Подекуди молодіжні забави й танці проходили біля спеціальних лаштунків – ігорного дуба чи явора. Вони являли собою довгу жердину, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо, прикрашене квітами, гіллям, стрічками.

Результат пошуку зображень за запитом "Зелені свята" Дівчата на зелені свята плели вінки і дарували одна одній, з побажаннями якнайшвидшого заміжжя. Є думка, що витоки зелених свят походять від стародавнього язичницького культу поклоніння слов’янської богині Лелі – покровительці молодих і незаміжніх дівчат.

http://alatyr.club/kalendar/traven/voznesinnja.jpg Свято Вознесіння Господнього належить до числа дванадцяти найбільших свят у церковному році і безпосередньо пов’язане із святом Воскресіння Ісуса Христа. Вознесіння завершує цикл весняних свят в Україні. В основі свята — євангельський переказ про Воскресіння Ісуса Христа та Вознесіння його через 40 днів після смерті на небо. Цифра в 40 днів — не випадкове число.

У Біблії саме це число має сакральне значення. Немовлят для представлення в Храм Господа за законами Моїсея  батьки приносили на 40-й день. Сорок днів та сорок ночей Бог посилав на землю дощ під час великого потопу. Сорок років сини Ізраїля блукали до приходу в землю обіцяну, за кількістю днів, которі спочатку оглядали землю, яку показав їм Бог, але вони злякалися тоді язичників, що мешкали там. Сорок днів і сорок ночей знаходився Моїсей на горі і писав на скрижалях слова Завіту Божого. Коли ізраїльтяни зіткнулися з філістимлянами по закінченню сорока днів і сорока ночей, відбувся відомий подвиг юнака Давида, який переміг міцного та вмілого воїна. Іона, прийшовши за велінням Бога до Ніневії, зробив пророцтво, що через сорок днів  Ніневія буде зруйнована . Сорок днів і сорок ночей Іісус Христос знаходився і постився в пустелі перед початком свого  служіння. І саме на сороковий день після Свого Воскресіння вознісся до Небесної обителі. Ось як про це пише євангеліст Марк: «Ісус зібрав своїх учнів і сказав: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє. Хто увірує, той буде спасенний, а хто не увірує, то буде осуджений. Ім’ям моїм виганятимуть бісів, на хворих будуть руки класти і добре їм стане. Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо і сів праворуч Бога».

Вознесіння уособлює в собі віру людей у відродження природи. Це ніби шлюб неба і землі, для продовження життя. Саме образ Вознесіння і є символом життєвого циклу природи.

Із святом Вознесіння пов’язано багато народних повір’їв, а вознесенська роса вважається дуже цілющою від різних хвороб. Та насамперед із днем Вознесіння люди пов’язують повний розквіт весни і перехід її до літа. Наші предки до нього обов’язково випікали особливе печиво у вигляді драбини, або ж зображали драбину на пирогові-завиванці. Вона, за уявленнями віруючих, мала допомогти Ісусові піднятися на небо. У народних звичаях вчуваються відголоски язичницьких поклонінь Велесу (Волосу) — богу плодючості та рослинної сили, адже первинно сходинки (драбини) робили для нього. Вони вважали, що так Велесу буде легше добратися до колоса.

На Вознесіння, як і в будь-яке велике церковне свято, не можна виконувати серйозну і брудну роботу: копати, сіяти, будувати, шити, прати тощо, а особливо сіяти горох.

Вважається, що яйце, знесене куркою в день Вознесіння і заховане на горищі будинку, збереже сім’ю від нещасть.

Вознесінням закінчується пасхальна обрядовість і відкривається троїцька, починається перехід до літа, найблагодатніша, найромантичніша пора у природі.

Розробка сайтів - Віталій Ткач