Iсторико-патрiотичний клуб

"Алатир"


«Кого можна вважати розумним? Того, хто прагне лише до мети, яку можна досягнути»

— Абуль-Фарадж

Березень

9 березня – обретіння, обертіння, Івана Предтечі

http://alatyr.club/kalendar/leleki.jpg http://alatyr.club/kalendar/predtecha.jpg Одне із свят, присвячених мощам Іоанна Хрестителя. Відзначається Перше і Друге їх обретіння (знайдення). За церковними легендами, після відсічення голови Іоанна, тіло його поховали в самарійському місті Севастії, а голову – на Єленойській горі. У IV ст. при будівництві храму на цій горі вперше віднайшли голову і  поховали в спорудженій церкві. Після зруйнування храму голова Івана Предтечі знову зникла. 452 року архімандритові Маркелу у видінні відкрилося місце її перебування. Святиню перенесли до Константинополя, де від неї зцілювалися смертельно хворі.

У давнину слов’яни, очевидно, святкували повернення (обертання) до рідних країв перелітних птахів. Це підтверджує той факт, що основні дійства, які влаштовували селяни на Обретіння, стосувалися птахів, котрі першими поверталися з вирію.

В народі свято одержало назву Обертіння і набуло зовсім іншого змісту: першим прилітає жайворонок. Летять дикі гуси і качки. Повертаються і лелеки. До них ставляться майже як до священного птаха. Двір, де є гніздо лелеки, вважається щасливим. Найбільше хвилюються при першій зустрічі з лелекою дівчата. Існує повір’я, що коли дівчина побачить бусла в небі, то незабаром вийде заміж, якщо в полі, то все літо дівуватиме. Цього дня, щоб не накликати біди, жінки не перуть білизну.

http://alatyr.club/kalendar/zhajvoronki.jpg 9 березня наші пращури розпочинали нове літо. Нове літо приходило в хату. Пригощали його Щедрою Вечерею, на яку збиралася вся родина, співали щедрівку, бо колись щедрівки виконували навесні. Сорочини – пробудження Матінки-Землі. Прилітає сорок різних пташок із різних країн. Бубликами закликали  пташок із Вирію (сорок бубликів, або печиво у вигляді пташок – «жайворонків» – роздають дітям). Птахи приносять на крилах Весну. Варять галушки, вареники. З цього дня проганяють Мороза, викидаючи його за вікно з одним із житніх колобків, які випікали саме цього дня.

У цей день птахи повертаються з вирію і шукають собі місця для гнізд. Якщо бачили журавлів (веселиків), то рахували, скільки їх у небі, стільки злотих коштуватиме «корець жита» (мірка для зерна).

Якщо жайворонки летять високо, то «це вони до бога летять молотить», а коли низько «не донесли ціпа, і він упав, а тому й птахи поприпадали додолу». Кажуть, що на Обертіння птиця обертається до гнізда, діти — до хліба, а чоловіки до жінок та роботи.

Згодом обряд «зустрічі птахів» об’єднався з «закликанням весни», що його відзначали на Сорок Святих (22 березня). Але  кожне березневе свято — Явдохи, Сорока мучеників, Олекси, тощо — так чи інакше пов’язане з пошанівком окремих видів птахів.

Одначе, найбільше обрядів припадає на 9 березня. Про цей день існує безліч цікавих легенд та переказів.

 14 березня – Явдохи

http://alatyr.club/kalendar/javdokha.jpg Чотирнадцятого березня – віруючі православного світу відмічають день Преподобної Євдокії, або, як кажуть у народі – Явдохи. Це ім’я асоціюється з пробудження життєвої сили землі і її готовності до початку нового життя.

Праведниця Євдокія народилася приблизно наприкінці І ст. в єгипетському місті Іліополі, у молодому віці стала християнкою. А згодом монахинею. Але вона жила в часи, коли віруючих в Христа римська влада переслідувала та жорстоко карала. Не оминули гоніння і Євдокію. Саме в березні 160 р. закінчився її земний путь. За християнську віру її було страчено.

Результат пошуку зображень за запитом "ластівки"  Українці шанують пам’ять про Євдокію і перший день весни назвали Результат пошуку зображень за запитом "ластівки"«Явдохи».  Це був не тільки перший день весни, але й перший день нового року. Слід відмітити, що давні слов’яни жили за юліанським календарем, а тому рік у них починався 1 березня Явдохи». Тому аж до XV століття на Явдохи українці відзначали Новий рік. Цей факт і пояснює,  чому  у нас в колядках та щедрівках прилітає ластівка, а щедрівники засівають господарів. Після Явдохи з вирію повертаються птахи і з першою ластівкою приходить весна. Ластівки в Україні завжди користувалися особливою шаною та охороною. Вважалося, що руйнувати гніздо ластівки не можна– накличеш біду. Як і лелеки, ластівки приносять в оселю, під стріхою якої живуть, затишок і злагоду.

18 березня – День святого Конона

http://alatyr.club/kalendar/konon.jpg Із середини березня давні українці розпочинали останні приготування до початку польових робіт. А християнський світ 18 березня відмічає день святого Конона Ісаврійського, або у народі Конона-городника.

Праведний Конон, як і багато його сучасників -вірян, став жертвою гонінь тогочасної римської влади. Як розповідають релігійні джерела, за відмову поклонятися язичницьким ідолам Конона піддали тортурам, а згодом стратили на території сучасної Туреччини.

У давніх словян існував бог – покровитель тварин , а, особливо, коней. Тому і не дивно, що імя Конон є співзвучним із словом коні. За віруваннями давніх українців, саме Конон є погоничем у Іллі-Громовержця,  дбає про тварин. Вони в нього завжди доглянуті, гладкі та швидкі, як вітер.

Результат пошуку зображень за запитом "коні та насіння" Цього дня слов’яни шанували домових духів, зокрема, домовика. Люди щиро  вірили, що в кожному обійсті живуть ці добрі духи й оберігають господарство від злих сил. За уявленнями слов’ян, домовики селилися біля свійських тварин, переважно коней: якого коня полюбить, тому вночі гриву заплітає. Щоб захиститися від норовливого домовика, у день святого Конона у стайні до перекладини підвішували вбиту сороку, «щоб домовик грався птахом і не навмисне тримав у стайні навіть цапа – «щоб був конем для домовика”.

В цей день з особливою увагою ставилися до худоби. Тварин напували чистою водою з джерела, щоб не хворіли і були невтомними в роботі. Годували найкращим вівсом і звільняли від будь-якої роботи.

Водночас Конон у слов’ян був покровителем садівництва і городництва. В цей день розпочинали підготовку до городніх робіт. Господині виймали та переглядали городнє насіння.

22 березня – Сорок святих

http://alatyr.club/kalendar/40_svjatikh.png Двадцять другого березня у православному календарі позначений як день Сорока мучеників, Сорок Святих, або день Усіх Святих.

За переказами, це були найкращі воїни у війську давньоримського імператора Лікінія. Про самого імператора говорили як про жорстокого гонителя християнства. 40 воїнів постраждали за свої релігійні переконання. ЇХ усіх було страчено у 320 році біля міста Севастія (нині турецьке місто Сівас)

Давні слов’яни 22 березня відмічали другу зустріч весни. Від цього дня вважалося, що входила у свої права справжня весна. Тому існував звичай кликати весну. Для цього випікали з тіста фігурки весняних птахів, прикріплювали їх до жердин, ходили по селах і співали веснянки, при цьому підкидали випічку високо вгору.

Таким обрядом вони зустрічали з вирію птахів. Бо вважали, яка то весна без пташиного щебету. Саме на крилах перелітних птахів весна вступала у свої права. Давні слов’яни вірили, що коли перелітні птахи вирушають до вирію, вони забирають із собою і ключі від вирію, http://alatyr.club/kalendar/40_svjatikh.jpgа ранньої весною, коли повертаються, відчиняють двері теплу та сонячним променям. Тому усіх їх варто зустрічати як шанованих гостей.

Головною птахою цього дня є сорока. Слово «сорока» співзвучне зі словом «сорок». Сороку вважали оберегом дому. Тому цього дня сороку можна вважати іменинницею. Вона по прильоті відразу береться будувати своє гніздо з гілочок-прутиків.

Українці щиро вірили, що саме на Сорок святих з вирію повертаються сорок різних порід птахів. Тому здобу виробляли у формі пташечок із дзьобиками та крильцями, гребінчиками та хвостиками, а часом «садили» їх на бублик, наче на гніздечко. Очі робили з калинових ягід або родзинок. За бажанням обливали печиво медом чи цукровою поливою. Часто пташечок нанизували на невеличкі різочки, лозинки чи очеретинки і так запікали.

Результат пошуку зображень за запитом "випічка птахів" У цей день дівчата варили сорок вареників і частували хлопців, щоб мороз любистку не побив — найшанованіше дівчатами зілля. Відваром із цієї рослини миють волосся — аромат причаровує хлопців.

Існувало таке правило: до середини березня ніхто з чоловіків по п’ятницях не працював в полі, а жінки не прали. Якщо чоловік буде що-небудь робити волами, то, або віл несподівано паде, або в самого селянина всохне рука чи нога. Всю іншу роботу виконувати не забоРезультат пошуку зображень за запитом "полотно льон коноплі"ронялося, в тому числі й по п’ятницях.

На той час годилось упоратися з кроснами — виткати полотно. Тому жінки вранці на Сорок Святих виходили з свіжозготовленими обрусами у поле, кланялися на всі сторони й примовляли до схід-сонця: «Ось тобі, мати-весно, нова обнова!» Розіславши на долівці полотнину, клали на неї пиріг і верталися назад, вважаючи, що цього року «щедро вродять льон та коноплі».

Цей день  вважався провісником весни, але селяни вірили, що попереду можуть ще бути сорок приморозків і Сорок Святих ще можуть сорок лопат снігу кинути. У цей день рахували лисих чоловіків у селі: скільки нарахують, стільки днів ще буде мороз.

http://alatyr.club/kalendar/oleksa.jpg  30 березня за православним календарем українці відмічають “Теплого Олекси” – День святого Олексія, який жив у IV столітті.

Походив він із заможної родини. Але, увірувавши у Христа, вирішив присвятити своє життя служінні Богу. Місцем його проживання було сірійське місто Едесса. Після смерті його тіло стало нетлінним. Люди вірили , що його мощі стали цілющими.

http://alatyr.club/kalendar/oleksa3.jpg Саме цього дня по – справжньому прокидалася природа. Серед різних видів промислів найбільшою шаною в наших предків користувалося бортництво. В цей день пасічники виставляли борті (вулики) на пасіку.

У цей день досвідчені бджолярі проводили ритуальні обряди. Метою їх було замовляння бджіл, щоб роїлися, наносили багато меду. Після цього пасічники відкривали дверцята вуликів і бджоли робили свій перший у новому році обліт. Потім пасічники молилися святому Олексію, щоб той захищав бджіл від лиха і всякої напасті.

Водночас,  у цей день можна було вперше почути спів перелітних птахів. На Теплого Олекси вперше співає свою пісню , незважаючи на те, що ще лежать сніги та тріщать морози, вівсянка. http://alatyr.club/kalendar/oleksa4.png

У цей час повертається з вирію основна маса перелітніх птахів. Особливо шануються  українцями журавлі. Їх вважають небесними птахами. Вони здебільшого мовчазні, проте, коли подають голос, крик їхній має особливе значення: навесні віщує тепло, а восени – ранню зиму.

Результат пошуку зображень за запитом "льодохід, щука" Від цього дня, кажуть,  люди помічали, що день ставав помітно довшим, тому існувала приповідка: «Журавлі прилетіли і полудень принесли”.

Результат пошуку зображень за запитом "льодохід, щука"

Від Теплого Олекси на річках починав тріщати лід. Тому серед українців існує повір’я, що то щука своїм хвостом лід розбиває, а почути тріск можнаРезультат пошуку зображень за запитом "ведмідь і барліг" рано вранці. У природі ж щука починає відкладати ікру, тому вона й  «розбиває хвостом лід». Цього дня рибалки також відмічають початок весни.

Від цього дня прокидалися від зимового сну і дикі тварини : ведмеді, їжаки. Інші звірі починають чистити свої нори.

Це був день берези, тому  збирали березові бруньки. За столом всією родиною пили березовий сік або спеціально приготовлений медово-березовий узвар, чи збитень.

http://alatyr.club/kalendar/oleksa6.jpg Цього дня, за уявленнями українців, ворон купає своїх дітей і відпускає їх на волю, у самостійне життя. Крук благословляє дітей, щоб чесно в світі жили, щоб крук крукові очі не довбав.

Дівчата колись вірили в те, що як на Теплого Олекси подарувати жебракові сорочку, не забаряться старости. Вони шили й вишивали потай від матерів і, входячи в церкву, вручали біднякам дарунки. А ще напередодні Теплого Олекси йшли ввечері на леваду, де росла стара верба, та із заплющеними очима виламували гілочку. Якщо вона виявлялася рівною і довгою, майбутній чоловік буде високим і струнким. Ту гілочку  освячували і у церкві намагалися торкнутися нею хлопця, який подобається. Якщо вдавалося дрібочку верби кинути йому в їжу або підкласти під подушку, неодмінно засватає.

На  20 березня припадає дивовижне явище прроди -Весняне рівнодення, цього дня  сонце переходить з південної півкулі в північну. Тому тривалість сонячного та місячного часу доби одинакова – 12 годин.

Результат пошуку зображень за запитом "весняне рівнодення"

День весняного рівнодення було великим святом у слов`ян. Вони урочисто зустрічали весну і відзначали давньослов`янський Новий рік. Життя слов`ян було не легким, адже практично весь свій час вони проводили в праці. День весняного рівнодення давав їм можливість відпочити. У цей час вони набиралися сил для нового сільськогосподарського року, так як вважалося, що, починаючи з цього дня, весна вступає в свої права і природа пробуджується. У ці дні слов`яни з піснями і танцями здійснювали основні містико-релігійні обряди. Вони славили сонце, яке розтоплює сніг і зігріває все навколо. Сонце було для них початком нового життя, джерелом нових сил. Вшановувати небесне світило було прийнято спеціальними прісними  коржами. День весняного рівнодення був у древніх слов`ян також і днем вшанування великого Ведмежого бога. У цей день на сході сонця, до сніданку, збиралися вони в довгу процесію і з традиційними піснями і танцями йшли в ліс, щоб принести Медовому звірові, як називали вони ведмедя, особливі пожертви у вигляді млинців. Принесені млинці вони розкладали на пеньках і тільки після повернення додому починали відзначати цю подію святковими застіллями

З цього дня починається повне пожвавлення Землі, відродження природи. Для цього дня існувала і безліч народних прикмет. Наприклад, якщо цього дня буде ясна погода, це до теплого літа.

http://alatyr.club/kalendar/21bereznja1.jpg Настання весни наші пращури вважали святом, з великим нетерпінням очікували її приходу. Cвяткування приходу весни були сповнені важливим сакральним змістом перемоги світла над пітьмою, пробудження всього живого і початку нового життя.

Весна перемагає зиму, світловий день починає збільшуватися, воскресає Бог життя – Дажбог-Сонце. Життєтворяще Сонце особливо виграє першого Великого дня вранці, коли сходить. Тоді люди відчиняли усі вікна, щоб запустити у хату його чудодійне проміння.

Результат пошуку зображень за запитом "весняне сонячне рівнодення" Довгий час саме Сонце було головним божеством у слов’ян, що не дивно, адже саме Сонце розтоплювало сніги, зігрівало землю, а потім урожай. Якщо світило ховалося за хмарами, довго не відігріваючи землю, урожай виходив слабким або його й зовсім не було, а якщо Сонце занадто сильно пекло, то він вигоряв. Тому слов’яни наділили Сонце божественною силою і поклонялися йому, задобрюючи підношеннями і співами.

Існували обряди та http://alatyr.club/kalendar/21bereznja2.jpg ритуали на рівнодення, які були покликані привітати відроджене після довгої зими Сонце. Сонце зустрічали як найдорожчого гостя, влаштовуючи на честь нього справжнє торжество і бенкет на весь світ. Зрозуміло, одним з головних ритуалів вважалося запалювання багать, що символізують головне божество – Ярило або Сонце. Але багаття розпалювали не просто так, а за допомогою  скельця ловили сонячний промінь і так добували вогонь, від якого і загорялося багаття.

А щоб краще зарядиться від сонячного вогню, слов’яни стрибали через багаття, вважаючи, що таким чином вони спалюють все погане, всі хвороби, отримуючи від Сонця здоров’я, силу і нові здібності. Хлопчик, стрибаєючи через багаття, мав неодмінно вирости справжнім героєм, а дівчинка, стати матір’ю богатиря і захисника роду.

Для тих же, хто не міг в силу хвороби або віку перестрибнути через багаття, підпалювали коло, яке вивішували у воротах, через яке вони могли спокійно пройти, зарядившись енергією Сонця і залишивши всі хвороби і недуги. Через ці портали також проводили і домашніх тварин.

Розробка сайтів - Віталій Ткач