Жовтень

Чотирнадцятого жовтня відзначається одне з найбільш шанованих свят в Україні – свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як зазвичай кажуть, “Покрови” чи “Святої Покрови”. Не виникає навіть суперечок між православними українцями й рідновірами, котрі хоч і вкладають у це свято зовсім різний зміст, ставляться до нього дуже шанобливо.

Започатковане воно у Візантії, де було збудовано храм Пресвятої Богородиці на честь перемоги Константинополя над завойовниками (X століття). Це свято пов’язане з ім’ям святого Андрія. Коли місту загрожувала ворожа навала, святий Андрій під час молитви побачив у небі Пресвяту Діву Марію, яка розкрила над християнами свій омофор (покров). Таке заступництво Богородиці додало сил візантійцям, і вони дали достойну відсіч чужинцям.

В Україні свято Покрови набуло широкої популярності. Божа Матір Покрова вважалася покровителькою запорозьких козаків. Головним храмом на Січі був Покровський, і престольне (храмове) свято відзначали відповідно 14 жовтня. Козаки, ідучи у похід, брали з собою образок Покрови як священний оберіг. Пресвяту Богородицю Покрову в Україні також вшановували жінки, вважаючи її своєю заступницею.

Стародавні слов’яни святкували 14 жовтня зустріч осені та зими. До цього дня закінчували всі польові роботи. Наступав довгоочікуваний сезон галасливих весіль. Незасватані дівчата ворожили на судженого. Лягаючи спати, примовляли: «Покрий землю сніжком, а мене женишком». Якщо присниться суджений – дівчина вийде цього року заміж. Назва свята пов’язували з першим інеєм і сніжком, який «покривав» землю. За іншою версією – з тим, що наступала пора укладання шлюбів, а за звичаєм жінка після заміжжя мала покривати голову хусткою.

За народною традицією Покрова – це цілий цикл осінніх свят, що підводили підсумок господарському, хліборобському року. В народі говорили: «Пречиста мати (Успіння) засіває, а Покрова збирає», «На Покрови останній день збору плодів». Вважалося, щосаме на Покрови починається перше «зазим’я». Домашню худобу годували «дожинковим» снопом, тобто останнім, і вже з Покрови на пасовище не виганяли. З цього дня її тримали у хлівах і переводили на зимове харчування, навіть якщо ще не було снігу.

Дослідники простежують у цьому культі відгомін давніх культів слов’ян-язичників на честь жіночого божества продовження роду, плодючості – Лади, Живи.

Сніг дає привід порівнювати сніговий покрів з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння розповсюджуються і на неї.

У багатьох народів, зокрема і у слов’ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. За описами арабського письменника XII ст. свідчиться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді. Покров — споконвіку час весіль і заручин.

До Покрови дівчата переносили свої ритуальні зібрання з лук, де водилися хороводи і плелися вінки, хати — це і є засідкі. Засідкі були буденні, коли жінки і дівчата збиралися разом для домашніх робіт — прядіння, щипка пера для перин (нерідко — для приданого перед весіллям), і «з гулянням» — коли на посиденьки запрошувалися неодружені хлопці, прядки швидко відкладалися в бік і заводилися ігри та пісні, а потім подавалося частування. На засідках хлопці обирали собі наречених — примічали, яка в роботі домашньої ловче інших, у якої дівчини норов помітно легкий та добрий під час загальних розмов, жартів і веселощів. Існує народна прикмета: «Весело Покрив проведеш — нареченого знайдеш».

«На Покрову до обіду осінь, а після обіду зимонька-зима». Звідси й інші назви свята: Свято врожаю, Перше зазим’я, Покрив-батюшка, Засідкі, Свадебник. Наставав час, коли врожай зібраний, засіки та комори наповнені запасами на зиму, всі збираються в приміщенні, біля вогню, проводити холодну пору року.

Вважалося також, що на Покрову лісовик влаштовується на зиму у свій барліг. Тому напередодні Покрови він особливо лютує наостанок — виє, ламає дерева, вириває кущі. Горе тому, хто поткнеться напередодні Покрови до лісу — лісовик заплутає, заламає — і згине чоловік.

З Покрови починали топити в хатах. За повір’ями, саме на Покрову домовик спати вкладається, тому треба провести обряд «запікання кутів»: протопити хату, спекти маленькі млинці на частування, а перший млинець, розділивши на чотири частини, покласти в якості підношення домовому в чотири кута хати. Якщо домовик-господар ситий і спокійний, то і в домі буде лад та добробут. У Покров дітей на порозі будинку поливали водою через решето для захисту від хвороб і пристріту.

Безумовно, дуже багато прикмет пов’язано з весіллям. Одна з них свідчить, що якщо в Покров буде вітряна погода, то цей рік буде багато наречених, а от якщо випаде сніг, то багато весіль.

А ось, щоб знайти хорошого нареченого або наречену, обов’язково цей день потрібно було провести весело, якщо буде інакше, то хорошого партнера в цьому році не знайти.

У цей день уважно придивлялися до тих, хто поглядає за дівчатами в Покров, адже саме він, згідно з повір’ями і буде нареченим.

Пильну увагу приділяли і погоді. Адже якщо вітер дме у цей день зі сходу, то зима буде холодна. Якщо ж погода у цей день тепла, то й зима така ж буде, а якщо в Покров холодно, то зимою будуть морози і багато снігу.

Якщо на Покрову відлітають журавлі, то зима буде ранньою і холодною та морозною.

Здавна вважалося, що Покрова – це межа між осінню і зимою. А до холодів треба було готуватися заздалегідь і ґрунтовно. І перше, що люди робили – це завершували всі польові роботи. Також було прийнято всі заготовки на зиму закінчити ще до цього свята.

З цього дня всю худобу переводили на зимовий режим, тобто виводили востаннє на пасовище, згодовували “пожинальник” (останній стислий сніп) і заводили в хліви. Після чого поїли водою через решето. Таким чином, на думку наших предків, тварини хворіти не будуть.

А щоб взимку не замерзнути в хаті, її потрібно було заздалегідь утеплити, що і робили раніше напередодні свята. Однак для початку необхідно прибрати як в будинку, так і у дворі. Після чого хату починали конопатити, тобто просто забивати щілини. Обов’язково лагодили дах, паркан та все, що попадеться під руку. Однак, не в кожному будинку була можливість утеплити будинок до зими. Адже в будь-якому селі були і вдови, і самотні старенькі і немічні. Тому, наші предки намагалися впоратися раніше терміну, щоб обов’язково допомогти нужденним. Адже в такому випадку добро повернеться сторицею.

Саме на Покрову перший раз розпалювали піч. Однак, обов’язково треба було кинути в полум’я хоча б одну гілку плодового дерева. Так, наші предки залучали в дім достаток, багатство і хороший урожай.

З Покрови на два тижні починається бабине літо. Ці дні — ніби прощання природи з літом, повернення на кілька днів теплої погоди перед тим, як холодна осінь остаточно набирала сили. Бабине літо не супроводжувалося жодними специфічними обрядами.

Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.

Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова. З недавніхпір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.

Українська Повстанська Армія (УПА), яка постала в час другої світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці. Отже, сьогодні Покрова – це свято не тільки народне і релігійне, а й національне.

14 жовтня, за традицією, урочисто вшановується українське козацтво та вважається річницею заснування у 1942 році Української повстанської армії. Починаючи з 2015 року, згідно Указу Президента України від 13 жовтня 2014 року, ця дата офіційно відзначається як День захисника України.