Iсторико-патрiотичний клуб

"Алатир"


Велич нації взагалі не вимірюється її кількістю, як велич людини не вимірюється її зростом

— Віктор Гюго

Шедевр світової архітектури

Перлина  історико-культурної спадщини України, церква Покрови Святої Богородиці  у селі Пархомівка на Київщині,  один із трьох храмів у світі,  де збереглися мозаїки Миколи Реріха.  Архітектурний комплекс Покровського храму називають «поезією архітектури».


C:\Users\Admin\Desktop\в.голубєв.pngЛиш не багатьом справжнім знавцям мистецьких шедеврів відомий архітектурний комплекс, розміщений на півдні Київщини, в селі Пархомівка Володарського району. Це ансамбль споруд церкви Покрови Святої Богородиці. Ця архітектурна і художня перлина – один із чудом вцілілих храмів, врятованих від безжального руйнування більшовицько-пролетарського режиму, якого зазнала більшість із навколишніх культових споруд та пам’яток архітектури.

Село Пархомівка протягом століть переходило з рук в руки, але саме роду Голубєвих судилося стати творцем його слави, значною мірою не оціненої і забутої.

Село було придбане інженером шляхів сполучення, дійсним статським радником Віктором Федоровичем Голубєвим у 1893 році. Маєток так сподобався новому власнику своєю чарівною природою, що він вкладав багато енергії та коштів у його розбудову та розвиток. Зокрема, Голубєв планував побудувати тут великий храм, виділив для цього земельну ділянку і значний капітал та замовив проект на 2 тисячі прихожан у молодого архітектора Володимира Олександровича Покровського. Проте втілити проект господарю не довелося, він помер у Римі в лютому 1903 року, заповівши поховати себе у Пархомівці. Сини, Віктор і Лев, виконали волю батька, поховали його в улюбленому маєтку та продовжили роботи з реалізації проекту будівництва.  Спорудження ансамблю,  який складається з церкви із дзвіницею, каплички, будинку притчі, сторожки, огорожі у вигляді фортечних мурів з маленькими баштами і мальовничої брами, тривало п’ять років.  Ансамбль храму органічно вписався в український природний простір. Освячений храм у 1907 році. За цей проект Володимир Покровський отримав звання академіка архітектури.

Ансамбль зведений у стилі модерн, якому притаманні пластичність, асиметричність архітектурних форм, відмова від прямих ліній і гострих кутів, фантазійне оформлення і підкреслена декоративність. Споруди стилю модерн відзначаються незвичайним внутрішнім і зовнішнім виглядом, у них вдало поєднані традиції європейського та східного зодчества. В ансамблі Покровської церкви архітектору вдалося надзвичайно тонко і точно втілити зміст давньоруського мистецтва, вражають широчінь і грандіозність загального C:\Users\Admin\Desktop\пано.pngзадуму, що підкреслюється виразним декором. Зодчі-модерністи великого значення надавали природним якостям, фактурі і кольору будівельних матеріалів. Йдучи цим шляхом, Володимир Покровський контрастно поєднав цеглу, мармур, кераміку, вдало дотримуючись пастельної гами кольорів, сірих, оливкових, тютюнових відтінків. Органічно вплітаються в декор ансамблю написи слов’янською в’яззю на мармурі, шифері, дереві та мозаїці.

У зовнішньому і внутрішньому оздобленні храму використано фресковий живопис, виконаний художником Віктором Перміновим та зовнішні мозаїки з нешліфованої смальти, створені в майстернях відомого петербурзького художника-мозаїста Володимира Фролова. Ескізи для фресок і мозаїк створив Микола Реріх на замовлення свого друга Віктора Вікторовича Голубєва, який, як і Реріх, захоплювався філософією, сходознавством, багато подорожував світом.

Велике мозаїчне панно «Покрова Богородиці», розміром 4 х 6 метрів, розміщене над головним порталом храму. Його пропорції, стриманість і помірність кольорів добре гармонують з архітектонікою стіни головного фасаду будівлі. Блакитно-сині та білі тони орнаменту об’єднуються в одне ціле золотими лініями і справляють враження піднесеної урочистості. А сама мозаїка сприймається, як велике декоративне полотно, органічно поєднане композицією і кольоровим рішенням з архітектурою будівлі.

Прекрасна мозаїка «Спас Нерукотворний» і над входом до бічної каплиці над усипальницею В.Ф. Голубєва. Її плавні лінії органічно пов’язані з контурами фронтону. Художник досягає виразного колориту контрастністю кольорів, чіткістю силуету. Природне освітлення в будь-який час дня не змінює чарівності обох мозаїк. Лише в залежності від руху сонця по різному висвічується смальта: вона то яскраво спалахує, то ледь жевріє, то зовсім «гасне».

Храм прикрашено екзотичними розписами, не характерними для православних храмів середнього Подніпров’я, вони носять риси як древньоруської так і східних культур. Пархомівські фрески з їх особливим колоритом (переважанням зеленого, лазурового, сірого з пурпуровими вкрапленнями) та їх ідеальними пропорціями зіграли важливу роль у створенні образу храму. Всі  зображення символічні, вони несуть  ритуальний, сакральний  зміст.

В оздобленні храму окреме місце займають орнаменти з гілок рослин (ялина), виноградних грон, птахів (півня, голуба), змій,  солярних знаків (свастика), а також масонська символіка (драбина, пронизана стрілою, молоток, цвяхи, обценьки…), що наводить на думку про причетність Голубєвих до масонських лож. Храм приховує у собі ще багато таємниць, які є полем для грунтовних наукових досліджень.

 

Оригінальне вирішення традиційних композицій, колористична манера їх виконання та глибоке розуміння синтезу архітектури і живопису ставлять Покровський ансамбль у ряд кращих монументальних творів Миколи Реріха. У світі є ще два храми, де збереглися мозаїки за ескізами Реріха, це Троїцький собор у Почаївській лаврі та церква Святого Духа в селі Талашкіно на Смоленщині.

Для творчості Реріха характерне поєднання двох захоплень, культури Древньої Русі – особливо  древньоруської архітектури та іконопису  – і культурної спадщини Індії, Тібету та Гімалаїв з їх філософською думкою, розумінням вирішальної ролі культури, яка знаходить своє вираження у творчості. Культура – в розуміння Реріха – це поєднання Краси і Знання, зближення народів відбувається через культуру і мистецтво. Творча манера архітектора Покровського виявилась співзвучною художнім пошукам Реріха – як результат, храм вражає своєю самобутністю, виразністю елементів і форм, своєю вишуканістю, елегантністю і витонченістю.

Ансамбль споруд церкви Покрови Святої Богородиці у селі  Пархомівка належить до вітчизняної і світової культурної спадщини.

 

 

C:\Users\Admin\Desktop\l1mc6IFrPgLTPi1v_0Xn4XUAsXXEEJWp_5sfXdpr4CCG_wfF4FIFlYdc8fXjmPWK029hDOVNNFt37rwm_sgJpIX5e0e0GAMDUlhe9IvUNkhLmin_ptwvGsPR0tJ6CjZ-.jpg


Розробка сайтів - Віталій Ткач