Жест життя

Одними з найпоширеніших розваг римлян були гладіаторські бої. Битви рабів на арені цирку. Під час завоювань найсильніших рабів віддавали в спеціальні школи, де вони навчалися володіти зброєю та битися один з одним. Після навчання рабів виводили на арену де вони боролися між собою. Таких рабів називали «гладіаторами», а їхня назва походить від короткого меча «гладіуса», який вони часто використовували в боях. Дані змагання були досить жорстокими адже боротьба гладіаторів тривала до смерті. Доля пораненого гладіатора, котрий вже не міг чинити опору вирішувалась натовпом. За правління імператора Нерона був укладений закон за яким доля такого бійця мала вирішуватись лише глядачами (правитель взагалі хотів відмінити даний тип розваг, але його пропозиція не була підтримана сенатом). Голосування проводилось жестами руки. Більшість людей надивившись голлівудських кінострічок про цих славнозвісних воїнів будуть стверджувати, що доля залежала від розміщення великого пальця. Мов якщо він буде дивитись в гору – це означатиме помилування, вниз – навпаки смерть. Але ця думка є помилковою. Більшість професійних істориків, дослідників Древнього Риму доводять, що висунутий великий палець – знаменував вістря леза меча і куди б він не вказував вважався жестом смерті. Коли ж глядачі вирішувати зберегти життя гладіатору вони висовували руку вперед з зажатим кулаком в якому був схований великий палець – що ототожнювалось зі схованим лезом і слугувало ознакою помилування. Кров на майданчиках для бою засипали піском. Слово «арена» в перекладі і носить значення «пісок». Найбільшим амфітеатром на арені якого проводились криваві ігрища був Колізей, який вміщував понад 50 тис. чоловік. Під час його відкриття гладіаторські ігри тривали протягом 100 днів за які було вбито кілька тисяч гладіаторів та загублено більше п’яти тисяч звірів.