Iсторико-патрiотичний клуб

"Алатир"


«Для воїна світла не існує понять «краще» або «гірше», бо у його очах кожен є обдарованим настільки, щоб іти обраним шляхом»

— Пауло Коельйо, «Воїнсвітла»

Художники України

Збірка представляє уславлених майстрів українського образотворчого мистецтва, які зіграли значну роль у становленні вітчизняної школи живопису. В долі і творчості кожного з них сфокусовані особливості культурного життя епохи, коли Україна здійснювала непростий перехід від середньовіччя до новітнього часу. Кращі ментальні риси українців, їх природне прагнення до прекрасного  знайшли своє  відображення в мистецтві великих художників.

 

 

Лука Долинський (1750-1824) – український живописець, портретист, яскравий представник національного барокового  іконопису, засновник традицій європейського класицизму в українському живописі  кінця ХУІІІ – початку ХІХ століття.

Народився у  середині  ХУІІІ  століття на Київщині у місті Біла Церква. Рано втратив батьків та доля привела юнака до Києва, до греко-католицького монастиря, де з благословення настоятеля, який помітив рідкісний хист хлопчика, Лука починає навчатися малярству  у місцевих іконописців. Потім продовжує навчання у Львові та вдосконалює майстерність  у Академії мистецтв Відня.

Авторський стиль художника сформувався під впливом кращих традицій італійського бароко, зокрема, венеціанської школи.  За час навчання у Віденській Академії нагороджений похвальними листами та перснем з руки імператриці    Марії-Терезії. Ще один перстень з руки імператора Йосифа ІІ художник  отримав за оформлення інтер’єру  собору Святого Юра у Львові (полотна з євангельських сюжетів розміщені у вівтарній частині собору) та церкви святого Духа при  греко-католицькій духовній семінарії.

Протягом трьох років Лука Долинський займався оформленням інтер’єру  та іконостасу  Успенського собору  Почаївської Лаври.  Оформляв церковні  інтер’єри Жовкви, Городка.  Художник відомий блискучим виконанням  світських та історичних портретів сучасників та діячів української історії.

    

 

 


 Сергій Васильківський (1854-1917) – видатний український художник-пейзажист, представник українського реалістичного живопису, випускник Петербурзької Академії художеств. За роки навчання двічі був нагороджений малою срібною медаллю. Тривалий час стажувався за кордоном (Франція, Англія, Італія, Німеччина). Виставляв свої твори у Паризькому салоні.

Багато подорожував Україною. Найулюбленіші теми творчості – козацтво та сільські пейзажі. Васильківський не раз підкреслював, що він сам «козацького роду».

Разом з художником Миколою Самокишем видавав альбом « З української старовини» з власними ілюстраціями, портретами козацької старшини.

Автор понад 3 тис. картин, Сергій Васильківський заповів Харківському Музею Слобідської України 1340 своїх полотен і велику суму грошей.

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок1.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок2.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок3.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок4.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок5.png


 Микола Пимоненко (1862-1912) –  український художник, видатний представник жанрового живопису. Академік живопису Санкт-Петербурзької Академії мистецтв, член Товариства пересувних художніх виставок, член Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури, член Товариства Мюнхенських художників..

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок1а.png

Народився у Києві. Батько був живописцем і різьбярем, власником іконописної майстерні, він і прищепив сину захоплення живописом. Навчався у Київській рисувальній школі у класі Миколи Мурашка та в Імператорській Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв.  Як талановитий учень був нагороджений двома малими та великою срібними медалями. Проте навчання в Академії не завершив через стан здоров’я та матеріальну скруту.

З 1884 року життя художника пов’язане з Києвом. Тут він займається викладацькою діяльністю у рисувальній школі М.Мурашка та Київському політехнічному інституті. Також бере участь у розписах інтер’єру Володимирського собору, за що був нагороджений орденом Святої Анни ІІІ ступеню. Микола Пимоненко багато працює, виконує роботи на замовлення, він незмінний учасник виставок «передвижників». Його роботи експонувались на численних міжнародних виставках, де користувались неабияким успіхом. Картина Пимоненка «Гопак» отримала Золоту медаль на виставці в паризькому Салоні (1909) та була придбана Лувром.

Основна тематика творчості митця – міський та сільський пейзаж, сцени життя українського села, його побуту, звичаїв та традицій. Микола Пимоненко був одним із фундаторів української школи реалістичного мистецтва.

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок1.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок2в.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок3в.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок4в.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок5в.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок6в.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок7в.png


 Олександр Мурашко (1875 – 1919) живописець, один із найзнаменитіших портретистів України, майстер фарб, колориту, вишуканої гармонії. Олександр Мурашко став першим з українських художників, який у своїй творчій манері блискуче поєднав традиції реалізму та кращі надбання французьких імпресіоністів, елементи модерну.

Народився у Києві. Початки художньої майстерності митця були закладені його дядьком Миколою Мурашком, засновником і керівником єдиного на той час художнього навчального закладу у Києві («Малювальна школа М. Мурашка») та вітчимом Олександром Мурашком, власником іконописної майстерні, який брав участь у роботах з оформлення Володимирського собору. Продовжив навчання Олександр у Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв, у майстерні Іллі Рєпіна. По закінченню Академії за дипломну роботу «Похорон кошового» нагороджений великою Золотою медаллю, одержав звання художника та 3-річне пенсіонерське стажування за кордоном.

1901- 1904 роки стали періодом його знайомства з мистецтвом Німеччини, Італії, Франції. Тут він удосконалює свою майстерність, працюючи з відомими європейськими  живописцями. У 1909 році картина Мурашка «Карусель» (1906) отримала Золоту медаль на Мюнхенській міжнародній виставці. То  ді ж ця картина була придбана Королівським музеєм образотворчих мистецтв Будапешта. Від цього часу його ім’я стало популярним на Заході. Проходять персональні виставки художника у Берліні, Кельні, Мюнхені, його роботи представлені на міжнародних виставках у Відні, Венеції, Амстердамі.

На початку ХХст. митець багато і плідно працює в Україні. У Києві бере активну участь у вернісажах міста, пише багато портретів друзів, відомих людей, а також картини на селянську тематику. Він став одним із організаторів і засновників Товариства київських художників (1916) та Української Академії мистецтв (1917), де очолив майстерню живопису.

Художник став жертвою індивідуального червоного терору зі знищення української еліти. 14 червня 1919 року , о першій годині ночі у Києві пострілом у потилицю 43-річного геніального українського художника Олександра Мурашка було вбито.

C:\Users\Admin\Desktop\Новая папка\Рисунок а.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок б.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок в.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок г.png

C:\Users\Admin\Desktop\Рисунок д.png


 Казимир Малевич (1878-1935)український художник-авангардист, один із засновників нових напрямів у абстрактному мистецтві – супрематизму і кубофутуризму. Народився у Києві, де навчався малювати в мистецькій школі протягом 1895-1897р.р. у відомого українського живописця Миколи Пимоненка. Продовжував навчання у Москві в училищі живопису, скульптури та архітектури та у студії художника Федора Рерберга.

Ранній період творчості характерний пошуком поєднання принципів кубізму і футуризму. У 1915 році Малевич започаткував новий модерністський напрям у мистецтві – супрематизм (від лат. «suprem» – домінування) – «Чорний квадрат на білому тлі», «Біле і чорне». Як згадував Малевич, ідея «Чорного квадрату» зародилася під час роботи над створенням декорацій і костюмів до опери «Перемога над Сонцем» (за текстом Олексія Кручених).

У 1927-1930 р.р. Малевич працює в Україні. Тут він займається викладацькою діяльністю у Київському художньому інституті, пише статті з теорії мистецтва, які публікує в журналі «Нова генерація» (1928-1929р.р., Харків). Проте у 1930 році через репресії, які розпочалися проти української інтелігенції, змушений був переїхати до Ленінграду.

У 2008 році картина Казимира Малевича «Супрематична композиція» (1916 рік) була продана на аукціоні Sotheby”s за 60 млн. доларів, а у 2018р. -за 85,8 млн. дол. на аукціоні Christie”s.

C:\Users\Admin\Desktop\а.png

C:\Users\Admin\Desktop\б.png

C:\Users\Admin\Desktop\в.png


 Катерина Білокур (1900 – 1961) – українська художниця, представниця народного мистецтва. Народилася у селянській родині в селі Богданівка на Полтавщині, де і прожила все життя. Майстерність живопису опанувала самостійно, не маючи спеціальної освіти.

Створила власний стиль, техніку живопису, рисунка, методику написання картин без ескізів, етюдів. Ніколи не писала у приміщенні, а лише «на повітрі», при денному освітленні, з натури, користуючись під час роботи мольбертом. Усі роботи виконувала лише тоненькими пензлями, виготовленими власноруч з волосків котячого хвоста. Найбільш улюбленими були олійні фарби, хоч багато її творів виконані аквареллю і олівцем.

Основна тема живописних полотен Катерини Білокур – українська природа, квіти. ЇЇ роботи є свідченням великого таланту і творчих можливостей художниці, особливого бачення світу. Вперше картини майстрині експонувались у 1940 році в Полтаві, потім у Києві. У 1954 році її твори були представлені в експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці у Парижі. Відомі слова Пабло Пікасо, враженого картинами Білокур: « Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї весь світ!».

Була членом Спілки художників України, народний художник України.

C:\Users\Admin\Desktop\11.png

C:\Users\Admin\Desktop\12.png

C:\Users\Admin\Desktop\13.png

C:\Users\Admin\Desktop\Новая папка\14.png

  Марія Приймаченко (1909-1997) – українська художниця, творчість якої є яскравим уособленням наївного народного стилю – примітивізму. 2009 рік за рішенням ЮНЕСКО було визнано роком Марії Приймаченко.

ЇЇ мала Батьківщина – живописне село Болотня, на півночі Київщини. За 30 км від села у 1977 році радянські інженери введуть у дію перший енергоблок Чорнобильської АЕС ім. В.І. Леніна. Через 10 років майстриня, відома авторка ніжних, ліричних, фантазійних картин, створить цикл робіт, присвячений трагедії Чорнобиля. Ці твори стануть відомі всьому світу.

Народилася Марія Приймаченко у сім’ї народних майстрів. ЇЇ батько – тесля, різьбяр по дереву, мати була відома своїми вишиванками, бабуся виготовляла писанки. Саме від них Марія успадкувала своє вміння, прагнення до творчості. Перехворівши важко в дитинстві, Марія закінчила лише чотири класи початкової школи, та захоплення малюванням не минало і стало справою її життя.

Відкрила майстриню київська художниця Тетяна Флеру, коли готувала виставку народного мистецтва. Вона ж запросила талановиту дівчину до столиці для навчання у експериментальних майстернях при Київському музеї образотворчого мистецтва, які у тому ж 1936 році були реорганізовані у Школу народних майстрів. Роботи Марії були такими самобутніми, яскравими, оригінальними, що відразу привернули увагу педагогів школи, відомих художників. ЇЇ малюнки «Звірі з Болотні» були представлені на Українській республіканській виставці народного мистецтва, де викликали справжнє захоплення. Потім була тріумфальна хода її творів на виставках у Москві, Ленінграді, Парижі, Варшаві, Празі, Монреалі.

Її картини – то цілий Всесвіт, зовні ніби примітивний, наївний, але це особливий, унікальний, фантастичний, казковий світ містичних істот, чарівних звірів, птахів, сонячних квітів і людей, це своєрідний генетичний код українців, що своїм корінням сягає до далеких пращурів, до їх мистецьких традицій, ритміки форм і кольорів.

У 1959 році Марія Примаченко стала членом Спілки художників України, згодом – Лауреатом Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка, народним художником України. За своє життя вона створила понад 800 картин, 650 із них зберігаються у Київському музеї українського народного декоративного мистецтва.

C:\Users\Admin\Desktop\ааа.png

C:\Users\Admin\Desktop\ббб.png


 Іван Марчук (1936 р.н.) — український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка.

Народився 12 травня 1936 року у селі  Москалівка на Тернопільщині у родині ткача.

Навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша та Львівському інституті прикладного мистецтва. Творчою діяльністю займається з 1984року.

Іван Марчук – автор нового стилю, якому він дав назву «пльонтанізм» (укр. «плести», «переплітати»), коли оригінальне бачення навколишнього світу і його філософське осмислення виражається певною технікою передачі зображення: художник наносить фарби тонкими кольоровими лініями під різними напрямами і кутами, що створює ефект переплетення ниток і завершується гармонією образів, об’ємів, форм, кольорової гами, світлових ефектів. Кожна його картина – результат філософських роздумів про світ і місце людини в ньому. Творчість митця вражає різноманітністю жанрів і стилів: пейзаж, натюрморт, абстракція, сюрреалістичні мотиви, дивовижним поєднанням реалізму і фантастики. Картини Івана Марчука, а він автор понад 5000 робіт, оповиті , як серпанком, національною аурою.

В Україні Марчук довгий час наражався на стіну нерозуміння, зазнавав нападок, гонінь, переслідувань. Лише у 1988 році, після низки авторських виставок за кордоном, він став членом Спілки художників України.

Протягом 12 років, з 1989 по 2001, митець жив і працював за кордоном (Австралія, Канада, США). Тоді до нього прийшов успіх і визнання.

З 2001 року Іван Степанович пов”язав своє життя з Києвом.

2006 року Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука, першого з українських художників, до  «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії.

У 2007 році  митець внесений до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності» за версією газети The Daily Telegraph.

«Мої картини – це погляд на пережите, це роздум над людськими долями, над Україною, її минулим, сьогоднішнім і майбутнім» Іван Марчук

«Мистецтво для мене – це життя, і одкровення, і радість, і моя печаль» Іван Марчук

C:\Users\Admin\Desktop\аааа.png

C:\Users\Admin\Desktop\ммм.png

C:\Users\Admin\Desktop\мс.png


Розробка сайтів - Віталій Ткач