Пам’ятки арітектури України

Україна – держава з багатовіковою історією та традиціями. ЇЇ архітектура – справжній скарб, створений українським народом. Кожен куточок цієї великої держави  має свої перлини архітектури, які й сьогодні викликають захоплення і дозволяють кожному відчути заворожуюче дихання історії.

 Будинок з химерами

 

Серед великої архітектурної спадщини Києва  однією з найвідоміших його будівель  є славнозвісний Будинок із химерами, що розташований на вулиці Банковій.

Ця архітектурна споруда, виконана у стилі модерн із незвичними для людського ока химерними створіннями, що розташовані на  фасаді, водночас викликає захоплення і подив .

Будинок із химерами (1901–1902) —  така назва закріпилася за цією цегляною спорудою, яку прикрашають міфологічні  та мисливські сюжети. Будівля відноситься  до раннього декоративного стилю модерн міста Києва.

На  проектом  будинку працював відомий архітектор Владислав Городецький. Будинок було збудовано на місці колишнього осушеного Козиного болота. Сама архітектурна форма будинку досить цікава і оригінальна. Будівля має  форму куба: на Банковій вулиці височить три поверхи, а на площі Івана Франка – шість.

Фігури незвичних істот, якими так уславився будинок,  розташовані  як всередині, так і зовні. Їх умовно можна розділити на мешканців  двох світів – надземного  і підводного.

Перед відвідувачами  та глядачами відкривається незвична картина – на даху і у верхній частині стін будівлі знаходяться голови носорогів, жирафів, антилоп, левів, крокодилів і т.п. На даху Будинку розмістилися великі жаби та нереїди з ланцюгами замість волосся.

Будівлю з химерами у  1903 році Городецький збудував для своєї родини. Але він і його сім’я займали лише один поверх, а решту приміщень здавалися в оренду. Незважаючи на високу ціну – бажаючих мешкати в такому незвичному будинку було багато.

Але у 1913 році В. Городецький  з родиною залишив дім. Далі власники будівлі змінювалися.  У часи існування Радянського Союзу приміщення як житлове не використовувалося. В кінці ХХ століття будинок було реставровано і він став Малою резиденцією  для прийомів Президента України (головна резиденція знаходиться у Маріїнському палаці). Саме тут приймаються закордонні делегації.

 Будинок Корнякта

   

У Львові, на старовинній площі Ринок знаходиться палац купця Костянтина Корнякта, відомий як Палац Корнякта – Королівська кам’яниця. Він збудований у 1580 році.  Автором проекту став італійський архітектор  Петро  Барбон. Будівлю споруджено у стилі ренесанс.

Сам власник Будинку Корнякт був виноторговцем, як символ заняття господаря над  входом до палацу була розміщена гілка ялини, що означало, що у цьому приміщенні можна купити вино.

В ті часи існували  суворі правила забудови міста Львів.  Жоден з будинків, які споруджувалися на  площі Ринок, не могли мати на фасаді більше трьох вікон (на одному поверсі). І навіть те, що власник був найбагатшим жителем (а Корнякт саме і був таким),  не давало права порушувати цього правила.

За особливі заслуги перед державою житель міста Львова Костянтин Корнякт отримав дворянство від короля Сигізмунда II Августа. А за короля  Стефана Баторія Корнякт отримав дозвіл побудувати палац із шістьма вікнами.

На початку XVII століття власниками камяниці стають кармеліти, купивши будівлю у спадкоємців Корнякта. Згодом, у середині цього ж століття, палац Корнякта став власністю польського короля Яна III Собеського. Тоді   його почали називати Королівською кам’яницею.

Вже у XVII столітті споруда зазнала певної перебудови. Згодом було здійснено і перепланування приміщень. Незабаром, у 1820 році,  звели новий корпус і арочні галереї у стилі ренесанс. Головний фасад вкрили рустом, та побудували балкон, портал перенесли у двір.

У період Першої світової війни в будинку проводилися реставраційні роботи.  А з 1908 роцу кам’яниця змінила власника:  ним стало місто, викупивши будівлю.

В радянський час у палаці Корнякта розташувався Львівський історичний музей.  На початку 90-х років ця надзвичайно цінна пам’ятка ренесансної архітектури була реставрована.

 Маріїнський палац

 

У центрі Києва знаходиться ще одна архітектурна прикраса столиці України –  Маріїнський палац, який  було зведено в 1750–1755 роках . Його проектував відомий архітектор Бартоломей Растреллі  для Олексія Розумовського, фаворита та фактичного чоловіка імператриці Єлизавети Петрівни. Місце для палацу обирала сама імператриця під час відвідування Києва у 1744 році. Вона самостійно обрала місце своєї нової резиденції. ЇЇ вразили та зачарували дніпровські схили поблизу Києво-Печерської лаври. І вже у 1750 році розпочалося будівництво. Будівництвом палацу керував  зодчий Іван Мічурін.

З кінця ХVІІІ–першої половини ХІХ століття палац став резиденцією генерал-губернаторів Київської губернії. Тривалий час палац був відомий як Царський. На початку ХІХ століття в будівлі спалахнула пожежа, яка знищила другий поверх, що був дерев’яним.

Імператор  Олександр ІІ віддав наказ щодо відновлення резиденції. Всю роботу з відновлення було доручено архітектору Маєвському. І вже у  1868–1870 роках будівлю відновили.  В ході відновлювальних робіт було збудовано заново другий, вже кам’яний поверх, прибудували балкон зі сходами у центральній частині та реставрували інші кімнати у стилі бароко та ренесансу. Після відбудови імператорська сім’я неодноразово відвідувала палац. Імператриця Марія Олександрівна дуже полюбила цей будинок, згодом вона оселилася в ньому. До 1917 року будівля залишалася офіційною резиденцією російських царів у Києві.

На сьогоднішній день Маріїнський палац  – державна резиденція, в ньому проходять урочисті державні події – нагородження, прийоми, саміти і зустрічі офіційних делегацій на найвищому рівні. Згідно державного протоколу, у палаці оселяються під час візитів короновані особи.

 Митрополичий дім у Чернівцях

    

 

Чільне місце  серед пам’яток архітектури в Чернівцях займає грандіозний Митрополичий палац (більше відомий як Резиденція православних митрополитів).

Цей палац  було споруджено на місці оселі єпископа в 1882 році. В наш час у його приміщеннях розташовується головний корпус Національного  університету імені Юрія Федьковича. Неповторний та оригінальний архітектурний ансамбль палацу було створено за  ініціативи єпископа Гакмана, що мріяв звести споруду, яка б  гідно прикрашала буковинську столицю.

Архітектором Митрополичого палацу став Йозеф Главка, чех за походженням. Він створив унікальний проект нетрадиційної будівлі в архітектурному стилі еклектики, що гармонійно поєднувався з романським і візантійським стилем. Композиція будівлі відрізняється дивовижною витриманістю і чіткими рисами від інших будівель міста.

Будівлі митрополичої резиденції нараховують 3 корпуси і розташовані П – подібно. Що створює своєрідний бароковий церемоніальний двір.

 Золоті ворота

   

Окрасою історичної спадщини Києва є «Золоті ворота» — що колись були головною брамою стародавнього Києва.  Це водночас і пам’ятка оборонної архітектури Київської Русі, одна із найдавніших споруд Східної Європи. Свою назву одержали за аналогією із Золотими воротами в Константинополі (Царгороді).

Вони були  збудовані водночас із Софією Київською у період з 1017 по 1037 р. в роки князювання Ярослава Мудрого. Час та історичні баталії  наклали свій відбиток на цю архітектурну споруду. На середину  XVII ст. вони перебували у зруйнованому стані. У 1682 р. ворота  вперше зазнали реконструкції. Спеціальними дерев’яними конструкціями були підтримані склепіння, підсипані землею вали, відновлено міст через рів з підйомним устаткуванням.

Висота завдовжки 25 і 13 метрів. Укріплення руїн  проводилося під керівництвом Вікентія Беретті. На окремих ділянках було здійснено ремонт стародавньої кладки, зруйноване мурування доповнено новими шарами із залізним покриттям, східний пілон укріплено, влаштовано металеві зв’язки, територію навколо залишків пам’ятки оточено чавунною огорожею.

 Ханський палац у Бахчисараї

На території Криму, в місті Бахчисарай,  розташувалася родова резиденція кримських правителів та перлина  архітектурного зодчества кримських татар  – Ханський палац (крим. Han Saray).  Довгий час він був  центром політичного, духовного й культурного життя кримських татар. Його будівництво розпочалося за наказом Сахіб I Герая.

Ханський палац був побудований наприкінці XV – початку XVI ст. і нагадує місто в мініатюрі. Він неодноразово добудовувався і перебудовувався.  В перекладі з кримськотатарської мови назва та місце розташування палацу звучить як “палац-сад”.  Саме тому в середині палацу багато двориків з деревами, квітами і фонтанами. Споруди легкі, прикрашені розписами, на вікнах розташувалися ажурні ґрати. Кожен наступний правитель Криму доповнював архітектурний ансамбль новими прикрасами.

Після того, як у середині ХVIII століття Крим відійшов до Росії,  палац зазнав великої руйнації і  оригінальність  його архітектури частково було втрачено. Після візиту до Криму імператриці Катерини ІІ палац було відремонтовано.

В наш час Бахчисарайський (Ханський) палац є музеєм – центром вивчення, охорони та популярізації історико-культурної спадщини кримських татар.

 Оперний театр міста Одеса

  

Серед  найдавніших  оперних театрів України можна назвати оперний театр міста Одеси.

Він є предметом гордості одеситів. Історія міста та історія театру дуже тісно пов’язані між собою. Саме місто виступило замовником проекту театру. Він був відкритий у 1887 році. Будівництво  тривало більше 10 років. Але результат того вартий. В будівлі  гармонійно переплетені елементи різних архітектурних стилів (еклектика, бароко, ренесанс, рококо та класицизм). Проект будівлі театру було розроблено віденськими архітекторами Г. Гельмером, Ф. Фельнером, що представляли архітектурне бюро «Felner&Helmer». Втілювали в життя ідеї архітекторів місцеві зодчі   В. Гонсіоровский, А. О. Бернардацці  та Ю. М. Дмитренко.

Театр вражає своїми неповторними інтер’єрами, а також  неймовірною акустикою театрального залу. Під час оперних вистав не використовується ніяка звукопідсилююча техніка. Кожне слово, вимовлене на сцені навіть пошепки, чудово чутно всьому залу, від партеру до гальорки. На сцені Одеського Оперного Театру виступали великі музиканти, співаки і танцюристи не тільки вітчизняні але й відомі на весь світ. Тут виступали Чайковський і Сарасате, танцювала балерина Анна Павлова, співали Шаляпін, Нежданова, Крушельницька, Собінов та інші.

 Каплиця Боїмів

    

 

Кожен хто хоч раз побував у Львові,  назавжди закохується в його неповторну архітектуру. Серед оригінальних і неповторних пам’яток архітектури цього чарівного міста є Каплиця Боїмів – відома як пам’ятка нідерландського маньєризму початку XVIІ століття, що не має аналогів не лише в Україні, але й у європейській архітектурі. Автор невідомий, але є припущення, що збудував її вроцлавський архітектор Андреас Бемер. Над оздобленням працювали такі відомі майстри як Йоган Пфістер та Гануш Шольц.

Ця будівля яскраво виділяється серед споруд Кафедральної площі. З провулка біля Каплиці відкривається один з найкращих краєвидів Львова на Площу Ринок і міську Ратушу.

Усипальницю для своєї родини замовив львівський купець родом з Угорщини Георгій Боїм, який розбагатів на торгівлі вином та, отримавши громадянство Львова разом з посадою бургомістра, вирішив збудувати родинну каплицю небаченої краси. Будівлю звели і освятили 1615 року.

Сама будівля вражає відвідувачів своєю оригінальністю та великою кількістю рельєфних зображень на біблійну тематику. Не менш цікавим та загадковим є інтер’єр каплиці.