Iсторико-патрiотичний клуб

"Алатир"


Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений

— Григорій Сковорода

Козелецька рада 1662 року та її роль у ході боротьби за гетьманську булаву на Лівобережній Україні

Одним з найскладніших і найбільш суперечливих етапів української історії наступив після смерті Богдана Хмельницького. Україна поділилась на Лівобережну та Правобережну частини. Проте на початку 1660-х років поляки не полишають спроб приєднати до своїх володінь Лівобережну Україну. Користуючись тим, що там не було сильної гетьманської влади, польське військо на чолі з Юрієм Хмельницьким намагалося здійснити спробу приєднати лівобережні землі. Але їм на заваді стало об’єднане військо росіян та лівобережних козаків. Серед цього козацтва виділялась постать наказного гетьмана Якима Сомка, який намагався вибороти для себе гетьманську булаву і для цього скликав козацьку раду під містечком Козелець. Проте шлях до булави не був таким легким, як хотів би Сомко, оскільки в нього було два сильних конкуренти: ніжинський полковник Василь Золотаренко та кошовий отаман Іван Брюховецький.

Метою даної роботи є визначити, який вплив мала Козелецька рада на хід подальшої боротьби за булаву на Лівобережжі.

22

Наказний гетьман, який скликав раду в Козельці

На початку 1660-х рр. царський уряд не поспішав з призначенням виборів лівобережного гетьмана. Хоча протистояння між претендентами і послаблювало козацьке військо в умовах бойових дій з польською армією та загонами позбавленого гетьманства Юрія Хмельницького, Москва прагнула привести до влади в Україні вигідне їй угрупування. Відчуваючи загрозу власним інтересам, прихильники Якима Сомка вирішили перебрати ініціативу у свої руки, самостійно скликати раду і вирішити проблему влади в Гетьманщині[3,с. 221].

Тим часом на середину весни 1662 р. підходили до завершення військові приготування Юрія Хмельницького до чергового походу на Задніпров’я. Ситуація вимагала від лівобережної старшини вживання негайних кроків у відповідь. Яким Сомко, прагнучи зміцнити своє становище, політично вирішив не чекати на задоволення Москвою порушених ним у листі від 21 лютого (с. с.) клопотань до Козельця на 14 квітня (с. с.) для проведення елекційної ради. На раді в Козельці, куди з’їхалися полковники «…не з багатьма людьми, чоловік по десять маючи», наказний гетьман домігся від старшини проголошення себе повноправним регіментарем. На раду було запрошено місцеблюстителя Київської митрополії Мефодія, натомість не допущено представників царської адміністрації[4,с. 246].

Gerb_Kozelets

Герб м. Козелець, де в 1662 р. проходила козацька рада

В листі до Мефодія Яким Сомко запевняв останнього, що рада збирається не для виборів гетьмана, а щоб поговорити «про ратні справи». Але місцеблюститель Київської митрополії висловив свою вимогу: дочекатися царського наказу і приїзду московського боярина. І тому закликав старшину не поспішати з проведенням елекції[6].

Нарешті, розуміючи, що рада збереться і без нього, 14 квітня єпископ Мефодій пізно ввечері прибув до Козельця. Дізнавшись про його приїзд, Яким Сомко негайно скликав полкову старшину на загальну раду. Одночасно наказний гетьман розпорядився ввести в місто своїх козаків і розставив біля брам варту, заборонивши випускати будь-кого без його дозволу. Не пустив він на раду і московського урядовця, посланця переяславського воєводи стрілецького голову Батюшкова[6].

На раді, як і побоювався єпископ Мефодій, військова старшина поставила питання про вибори «ідеального гетьмана», «щоб їм було у кого бути в послушенстві і щоб було кому й проти ворогів стояти, а без ідеального гетьмана ворогам відсіч дати не можливо». Тоді ж більшістю голосів гетьманом було обрано Якима Сомка.

48

Кандидат у гетьмани від Запорожжя – Іван Брюховецький

Проти його обрання виступили лише полковники ніжинський В. Золотаренко і прилуцький Л. Горленко. Відмовився офіційною присягою затвердити результати виборів гетьмана і єпископ Мефодій. Пізніше, в листі до царя Олексія Михайловича, єпископ так описував інцидент, котрий відбувся поміж ним та Я. Сомком: «І як, государ, гетьман Яким Сомко й полковники прийшли до присяги в церкву Всемилостивого Спаса, й я, прочанин твій, і в церкві його на гетьманство благословляв і йому говорив, щоб без твого указу… то він не чинив і… і з церкви його від присяги квітня 15 дня вигнав. І він, Сомко, отож полковникам почав загрожувати смертю. І тієї ж дати присилали до мене полковники слізне прохання, і щоб їм не загинути і як би з Козельця вийти, а найпаче жаліючи вірного твого слуги Василя Золотаренка, також по неволі, знехотя, йому не боронив. І гетьман Яким Сомко, учинившись сильно досконалим гетьманом, тобі великому государю присягу підкріпив квітня 16 дня. А на присязі полковникам вмовлял, щоб їм виправив на вічне гетьманство для підтвердження твою великого государя грамоту і прапор і булаву… А і мені, Богомольцю твоєму, говорив же, щоб мені про те ж відписати»[6].

IMG_7911

1660-ті рр. позначились протистоянням різних соціальних груп у боротьбі за владу на Лівобережжі

Після виборів на раді в Козельці місія царського представника (чи представників) в елекційному процесі була б зведена до передачі булави й прапора вже обраному перед його приїздом гетьманові.

Відсутність московських бояр на раді єпископ Мефодій, а згодом і уряд Олексія Михайловича, трактували як ознаку нелегітимності виборів Я. Сомка. Аналогічної думки дотримувалися також російські історики С. Соловйов і В. Ейнґорн[5, с. 88].

Але коли не зважати на відсутність царських повноважних представників, із формально-правової точки зору, вибори в Козельці були цілком правомірними. Адже ні в угоді Війська Запорозького з царем 1654 р., ані навіть у її зміненому варіанті 1659 р. та в «Нових статтях» Ю. Хмельницького 1659 р. не було пунктів, які б обмежили повноваження української сторони в гетьманських виборах через запровадження норми про обов’язкову участь російського представника в роботі елекційної ради[3, с. 222].

У сфальсифікованому варіанті «Статей Б. Хмельницького» в редакції 1659 р. прерогативи Війська Запорозького в елекційній практиці було порушено тим, що відтепер новообраний регіментар мав їхати до Москви, щоб «бачити його царські пресвітлі очі». І вже московський правитель мав «пожалувати гетьмана по чину: булаву і прапор, і на гетьманство свою государеву жалувану грамоту дати йому накаже». Жодних інших уточнень у «Нових статтях» не було[5, с. 88].

Отож, присутність представників уряду Олексія Михайловича на виборчій раді було визначено не правовими нормами, які регулювали політичні взаємини Війська з московським монархом, а лише побажаннями козацької старшини (передусім Я. Сомка та В. Золотаренка), чиї спроби вирішити елекційні проблеми навесні 1661 р. не увінчалися успіхом[3, с. 222]. Але відразу після ради в Москву посипалися листи від сомкових суперників, в яких містилося опротестування законності гетьманської елекції. Так, зокрема, Золотаренко й Мефодій твердили, що Сомко отримав гетьманство обманом, скликавши полковників нібито для вирішення якихось військових справ, він грубою силою змусив їх голосувати за себе[2, с. 50]. А київський протопіп В. Прокоф’єв, перебуваючи в Москві, говорив, що рада в Козельці була неповною, тому що на ній не була присутньою «чернь» і все поспільство[2, с. 50]. Формально ці аргументи й стали причиною того, що у Москві не затвердили результатів Козелецької ради. Сомку дали зрозуміти, що до гетьманської булави залишився один шлях – через загальну чорну раду, на якій би відбулися вибори «всіма вільними голосами»[1,с. 87].

Таким чином можна зробити наступні висновки:

  • Козелецька рада, по суті, не вирішила проблему гетьманства, оскільки кандидатура Якима Сомка так і не була підтверджена ні більшістю голосів козацтва, ні російським царем, який не бачив Сомка в якості лівобережного очільника та мав своє бачення з цього приводу, оскільки московський правитель хотів бачити в особі гетьмана слухняного виконавця своїх указів, а Сомко не підходив для цього;
  • обрання гетьмана переносилось на майбутню «чорну раду», де мало б зібратись все козацтво (і низове в тому числі) та було б прийнято остаточне рішення;
  • Козелецька рада була одним із етапів боротьби між представниками старшини та низового козацтва за владу на Лівобережній Україні на початку 60-х рр.. XVII ст.;
  • подальше дослідження даної теми вченими дозволить детальніше поглянути на ситуацію, що склалась в Україні у період боротьби за гетьманство та визначити, яку роль відіграла Козелецька козацька рада напередодні «чорної ради», на якій гетьманом Лівобережжя було обрано представника від низових козаків Івана Брюховецького.

Список використаних джерел:

  1. Горобець В. М. «Волимо царя східного…». Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава / В. М. Горобець; Український науковий ін-т Гарвардського ун-ту. – К.: Критика, 2007. – 464 с.: іл.;
  2. Горобець В. М. «…Нам згідно звичаю давнього нашого, того гетьмана обрати, кого все військо любить». Елекційні змагання на Лівобережній Україні початку 60-х рр. XVII ст. / В. М. Горобець // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.). – 2004. – № 4. – C. 237-264
  3. Політична діяльність української православної ієрархії в добу «Руїни»: єпископ Мефодій Филимонович // Режим доступу: [http://nigin-museum.do.am/publ/1-1-0-52].
  4. Горобець В. М. «Чорна рада» 1663 р.: подія та її соціополітичний контекст / В. М. Горобець // Український історичний журнал. – 2013 р. – №4. – С. 78-111
  5. Газін В. В. Чорна рада 1663 р.: новітні політтехнології в історії ранньомодерної України / В. В. Газін // Збірник наукових праць «Політичні студії». – 2011 – Вип. 2. – С. 82-90
  6. Газін В. В. Яким Сомко: На шляху до гетьманської булави (політичний портрет діяча періоду руїни Української козацької держави) / В.В. Газін // Вісник Кам’янець-Подільського нац. ун‑ту імені Івана Огієнка. Історичні науки. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський нац. ун‑т імені Івана Огієнка, 2008. – Вип. 1. – С. 44-53.

Автор: Слюсаренко В’ячеслав

 

Розробка сайтів - Віталій Ткач