Iсторико-патрiотичний клуб

"Алатир"


Зброя – це не обов’язково пістолет. Стріляти можна всім: словом, справами, вчинками

— Святослав Вакарчук

Історичні особи

ТЕМА 1. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Атей цар Великої Скіфії у IV ст. до н. е.


Аттіла вождь племені гунів у 434 – 453 рр. За його правління утворився гунський союз з центром у Паннонії(суч. Угорщина) він контролював території від Кавказу на сході до Рейну на заході. Від кордонів Римської імперії на півдні до островів Датського архіпелагу на півночі


Бож князь антського військового союзу у IV ст., загинув у боротьбі з готами.


Вінітар готський король, онук Германаріха. У IV ст. воював з антами.

Захопив у полон антського князя Божа та наказав стратити його разом з іншими антськими старійшинами


Германаріх готський король, який у IV ст. утворив державу у

Північному Причорномор’ї. Вів боротьбу з антами,

племінний союз яких очолював князь Бож

Геродот давньогрецький історик V ст. до н.е., який детально описав

життя скіфів

Гомер легендарний давньогрецький поет, створив «Іліаду» та

«Одіссею», у якій уперше згадуються кіммерійці

Скілур цар Малої Скіфії у II ст. до н. е.

Тацит, Пліній Старший,

Птоломей, Прокопій

Кесарійський, Йордан,

Маврикій Стратег… римські, візантійські та готські автори, які вперше

Згадують давніх слов’ян (венедів, антів, склавинів)

Хвойко Вікентій український археолог, який у 1890-х рр. виявив перші

пам’ятки трипільської культури

ТЕМА 2. КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ-Україна)

Аскольд київський князь до 882 р. У 860 р. здійснив перший похід

русичів на Візантію і першим серед руських князів особисто прийняв християнство. За «Повістю минулих літ» був боярином Рюрика, який осів у Києві й почав самостійно

правити. За іншою версією Аскольд був нащадком Кия.

Можливо Аскольд правив разом з Діром. Був убитий

Олегом у 882 р.

Борис, Гліб перші святі на Русі. Сини Володимира Великого, підступно

вбиті братом Святополком

Володимир Великий син Святослава, правитель Київської держави (Русі –

України) (980-1015 рр.

Приєднав до Русі Червенські міста. Об’єднав усі

східнослов’янські племена. Провів реформи. Охрестив Русь у 988 р.

Ігор син Рюрика, правитель Київської держави (Русі – України після Олега 912-945 рр. У 941 р. та 944 р. здійснив невдалі походи проти Візантії. У 945 р. був страчений деревлянами під час полюддя

Іларіон перший митрополит-русич, автор «Слова про закон і

благодать» (ХІ ст.)

Мстислав син Володимира Великого, правив на Русі разом з братом

Ярославом з 1019 р. по 1036 р.

Олег засновник і правитель Київської Русі 882-912 рр.

У 907 р. і 911р. здійснив вдалі походи на Візантію. Прибив на воротах Константинополя свій щит

Олег, Ярополк, ,

Володимир сини Святослава, які вели міжусобні війни 977-980 рр., у яких переміг Володимир

Ольга жінка Ігоря, княгиня Київської держави (Русі – України і 945-964 рр.

Помстилася деревлянам. Провела перші реформи. Відвідала Константинополь. Особисто прийняла християнство

Святополк син Володимира Великого, розпочав міжусобні війни з

братами, підступно вбив своїх братів Бориса та Гліба

Святослав князь-воїн, правитель Київської Русі 964-972 рр. Здійснив

«східний похід», знищив Хазарський каганат. Організував

Балканські походи, воював з Дунайською Болгарією. Був

убитий печенігами

Рюрик правитель варязького племені, якого у 862 р. запросили на

князювання новгородці. Засновник династії руських

правителів – Рюриковичів

Ярополк, Олег,

Володимир сини Святослава, які вели міжусобні війни 977-980 рр., у

яких переміг Володимир

Ярослав Мудрий син Володимира Великого, правитель Русі 1019-1054 рр.

Розгромив печенігів у 1036 р. Побудував у 1037 р. Софіївський собор. Заснував першу бібліотеку на Русі. «Тесть усієї Європи»

Анна дочка Ярослава Мудрого, королева Франції в ХІ ст.

Володимир Мономах правитель Київської Русі 1113-1125 рр. Був

запрошений на престол киянами. Тимчасово об’єднав Русь. Перш, ніж стати правителем Русі, був Переяславським князем. Ініціатор

Любецького з’їзду 1097 р. Автор «Повчання дітям»

Всеволод, Ізяслав,

Святослав, сини Ярослава Мудрого, Ярославичі. Склали тріумвірат.

Правили на Русі з 1054 р. по 1073 р.

Мстислав Великий син Володимира Мономаха, правитель Київської

держави (Русі – України)1125-

1132 рр. Зберіг єдність руських земель. Після смерті у 1132 р. Київська держава (Русь – Україна) остаточно розпадається на окремі князівства

Агапіт чернець Києво-Печерського монастиря, відомий руський лікар

Алімпій відомий руський іконописець, чернець Києво-Печерського

монастиря

Антоній, Феодосій засновники Києво-Печерського монастиря у 1051 р.

Іларіон перший митрополит-русич, автор «Слова про закон і

благодать» (ХІ ст.)

Нестор укладач «Повісті минулих літ» у 1113 р., чернець Києво-

Печерського монастиря

ТЕМА 3. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА. МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА

Андрій Боголюбський Володимиро-Суздальський князь, який у 1169 р.

пограбував Київ

Андрій І, Лев ІІ правителі Галицько-Волинського князівства 1315-1323 рр.

Батий хан монголів, який розпочав руйнівний похід монголів на

Русь. Засновник монгольської держави «Золота Орда». Онук Чингізхана

Володимирко засновник Галицького князівства у сер. ХІІ ст., галицький

князь

Данило Романович

Галицький син Романа Мстиславича, правитель Галицько-Волинського

князівства 1238-1264 рр., за правління якого князівство

досягло найбільшого піднесення. У 1253 р. приймає титул

короля. Боровся проти Золотої Орди. Учасник битви на р.

Калка. Заснував у 1256 р. м. Львів

Ігор Новгород-Сіверський князь керівник походу проти половців у 1185 р.,

який оспіваний у «Слові о полку Ігоревім»

Лев І син Данила Галицького, правитель Галицько-Волинського

князівства 1264-1301 рр.

Лев ІІ, Андрій І правителі Галицько-Волинського князівства 1308-1323 рр.

Роман Мстиславович волинський князь, який у 1199 р. об’єднав Галицьке

та Волинське князівства й приєднав до нього Київське у

1202 р.

Був убитий у 1205 р. у битві з поляками під Завихвостом

Чингізхан засновник монгольської держави у ХІІІ ст., великий

монгольський хан

Юрій І онук Данила Романовича, правитель Галицько-Волинського

князівства 1301-1308 рр. За якого правління князівство

повертає втрачену могутність. Носив титул короля Русі.

Заснував у 1303 р. Галицьку церковну митрополію

Юрій ІІ Болеслав останній правитель Галицько-Волинського князівства

1325- 1340 рр. Був отруєний галицькими боярами. Після

його смерті українські землі потрапляють під владу іноземних держав

Ярослав Осмомисл правитель Галицького князівства 1153-1187 рр., за

правління

якого князівства досягло найбільшого піднесення

Тема 4 ЛИТОВСЬКО РУСЬКА ДЕРЖАВА. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ

(у другій половині XIV – першій половині XVI ст.)

Вітовт двоюрідний брат Ягайла, литовський князь, який боровся

Проти Кревської унії за самостійність Литви. У часи князювання Вітовта в Україні були ліквідовані удільні князівства

Володимир Ольгердович перший Київський князь із династії Гедиміновичів

(1362-1394рр.); син Великого князя Литовського Ольгерда. Охрещений за православною традицією, Володимир Ольгердович не бувсприйнятий в Києві як чужинець і швидко порозумівся змісцевим боярством

Гедимін литовський князь, який перший розпочав приєднання

руських земель до Литовського князівства у ХIV ст.

Глинський Михайло руський князь, керівник збройного виступу

української шляхти у 1508 р. проти литовського панування

Дрогобич (Котермак)

Юрій український філософ, астроном, астролог, перший

Український доктор медицини. Був першим українським автором друкованого твору (латиною). Ректор Болонського університету (Італія), професор Краківського університету

(Польща)

Міндовг засновник литовської держави у ХІІІ ст.

Любарт литовсько-руський князь, останній правитель об’єднаного Галицько-Волинського князівства. Ймовірно, наймолодший син Гедиміна, князь луцький (бл.1323—1324, 1340—1383), крем’янецький[1], любарський (східноволинський) (1323—1340), Великий князь Волинський (1340-1383), Галицький (1340—1349).

Муха керівник першого селянського повстання на українських

землях у 1490-1492 рр.

Ольгерд син Гедиміна, великий князь литовський у 1345-1377рр.Правив зі своїм молодшим братом Кейстутом. Приєднав до Великого князівства Литовського частину Смоленщини, Київське князівство, Чернігово – Сіверщину, Поділля. Завдав поразку золотоординському війську у 1362 році у битві на Синіх Водах. За його правління руська мова стала офіційною у Великому князівству литовському офіційною. Здійснив три походи на Москву (1368, 1370, 1372, змагаючись з нею за право об’єднання східних слов’ян

Олелькович Михайло,

Ольшанський Іван,

Бельський Федір руські князі, які у 1480-1481 рр. намагалися здійснити

заколот з метою скинути литовське панування на українських землях і приєднати їх до Московської держави. План не здійснився Ольгерд литовський князь, який приєднав до Литви на українські землі (Київщина, Чернігово-Сіверщина та ін..). У часи правління Ольгерда у битві на Синіх Водах у 1362 р. було скинуто монголо-татарське ярмо на українських землях

Острозький Костянтин

Іванович український православний магнат 1460-1530 рр.,

волинський князь, великий гетьман литовський

Свидригайло литовський князь 1430-1432 рр., який боровся проти унії з

Польщею. Спирався на підтримку українських і білоруських князів. Був убитий під час громадянської війни із Сигізмундом

Сигізмунд литовський князь, обраний у 1432 р. у результаті змови

Проти Свидригайла. Виступав за унію з Польщею. Переміг у боротьбі зі Свидригайлом. Був отруєний православними боярами

Хаджі-Гірей засновник Кримського ханства у 1449 р., перший хан правлячої династії Гіреєв

Швайтполь Фіоль слов’янський першодрукар, який у 1491 р. у Кракові

(Польща) першим надрукував книгу церковнослов’янською мовою – «Осьмогласник»

Ягайло литовський князь, у часи правління якого відбулася Кревська унія 1385 р. – об’єднання. Великого Князівства Литовського та Королівства Польського на основі шлюбу литовського князя Ягайла та польської принцеси Ядвіги. Ягайло охрестився за католицьким обрядом

ТЕМА 6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХVI СТ.

Баторій Стефан польський король, який у 1578 р. збільшив козацький

реєстр до 600 осіб і надав реєстровим козакам клейноди та

привілеї

Боплан Гійом

Левассер французький військовий інженер і картограф, перебував у 1630-1648 рр. на службі у королів Речі Посполитої. Працював переважно в Україні. Керував будівництвом замків у Бродах, Підгірцях, Барі та Кременчуці. У 1635 р. збудував за наказом уряду Речі Посполитої на правовому березі Дніпра біля Кодацького порогу у фортецю Кодак, котра мала ізолювати Запорозьку Січ від решти України. 1639 р. Боплан відбудував фортецю Кодак, зруйновану козаками на чолі з гетьманом Іваном Сулимою 1648-1650 рр. склав карту України, для якої використав власні виміри. 1650 р. видав Опис України…», де виклав дані з географії, історії та культури України.

Бородавка (Неродич) Яцько (? – 1621) – гетьман запорозького козацтва. Наприкінці 1619 р. був обраний гетьманом замість П. Конашевича-Сагайдачного. 1621 р. очолив козацьке військо, що брало участь у Хотинській війні. Через невдачі козаки невдовзі скинули його з гетьманства й повернули булаву П. Сагайдачному. Бородавку, за вироком козацького суду, стратили.

Вишенський Іван письменник-полеміст другої половини ХVI – початку

ХVІІ ст., який у своїх творах відстоював православ’я. Значну частину свого життя провів у монастирі на горі Афон (Греція). Автор твору «Послання до єпископів»

Вишневецький Дмитро

(Байда) український князь, нащадок великого князя литовського Ольгерда, перший із достовірно відомих козацьких гетьманів, організатор відсічі татарським нападам. Близько 1552 р. (за іншими даними у 1554-1555,1556 рр.) під його керівництвом на о. Мала Хортиця було збудовано замок, який став прототипом Запорозької Січі. Унаслідок невдалого військового походу до Молдови у 1563 р. потрапив до полону і був виданий туркам. У Стамбулі, за наказом султана, його стратили. Оспіваний в українській народній думі про Байду

Вишневецький Ярема (1612-1651) – один із наймогутніших магнатів Речі Посполитої. По-ходив з українського князівського роду Вишневецьких. Перейшов у католицтво. Володів величезними маєтками у Лівобережній Україні, на Волині та Поліссі. Утримував власне наймане військо. Його резиденцією були Лубни. Брав участь у придушенні козацького повстання 1637-1638 рр. на початку Національно-визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої середини XVII ст. Маючи власну 12 тис. армію з надзвичайною жорстокістю боровся з повстанцями. Улітку 1649 р. отримав титул коронного гетьмана Речі Посполитої. Владислав IV Ваза (1595-1648) – король Речі Посполитої у 1632-1648 рр. У боротьбі за московський престол у 1617-1618 та 1632- 1634 рр. використовував українське реєстрове козацтво. Прагнучи забезпечити підтримку своїх планів козаками, в 1633 р. видав всупереч позиції магнатів у сеймі, «Статті для заспокоєння руського народу», якими узаконив (легалізував) існування православної церкви в Україні та Білорусії.

Жолкевський Станіслав (1547-1620) – державний діяч Речі Посполитої,

коронний польний гетьман (з 1588 р.), великий коронний гетьман (з 1613 р.), коронний канцлер (з 1617 р.). У 1594-1596 рр. очолював польські війська, які королівський уряд направив на придушення повстання під проводом С. Наливайка. У той же час намагався використовувати запорозьке козацтво у військових експедиціях в інтересах Речі Посполитої. Загинув під час Цецорської битви.

Косинський Криштоф керівник козацько-селянського повстання 1591-1593

рр.

Кішка Самійло (? – 1602) – український козацький гетьман. У 70-х рр. XVI

ст. був учасником морських походів запорожців проти турок. Під час одного з них потрапив у полон, де перебував близько 25 років У 1599 р. підняв повстання українських невільників на турецькій галері й повернувся І Україну. Обраний гетьманом. Домігся від короля Речі Посполитої Сигізмунда III скасування баніції (указу про визнання козаків поза законом), що призвело до визнання козацтва я суспільного стану. Ймовірно, загинув під час походу в Лівонію.

Наливайко Северин – гетьман запорозьких козаків, керівник першого

козацького повстання 1591-1593 рр. У лютому з. повстанці зазнали поразки від магнат- з війська князів Острозьких у битві під П’яткою. У травні 1593 р. Косинський був їй в Черкасах слугами місцевого старости Вишневецького.

Острозький Костянтин-

Василь український православний князь1526-1608 рр., магнат,

Воєвода Київський, культурний діяч, меценат, один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів Речі Посполитої. Засновник у 1578 р. в Острозі греко-латинсько-слов’янської школи (Острозької академії). Сприяв друку у 1581 р. Острозької Біблії. Прозваний некоронованим королем Русі

Підкова Іван (? – 1578) – козацький ватажок, учасник та організатор багатьох військових походів. Унаслідок походу до Молдавії у 1577 р. став молдавським господарем. Під тиском турецьких і трансільванських військ був вимушений повернутися в Україну. За вимогою турецького султана був схоплений і страчений владою Речі Посполитої

Потоцький Микола (? – 1651) – польський державний діяч і воєначальник. З 1637 р. – коронний польний гетьман, з 1646 р. великий коронний гетьман Речі Посполитої. Керував придушенням козацького повстання 1637- 1638 рр. Відзначився особливо жорстокими розправами над повстанцями. Під час Корсун ської битви 1648 р. був захоплений козаками у полон і відданий кримському хану, звідки звільнився за великий викуп. Командував коронними військами в Берестецькій битві 1651 р

Потій Іпатій видатний діяч греко-католицької церкви, палкий прихильник церковної унії, другий греко-католицький митрополит Києва

Рогоза Михайло перший митрополит греко-католицької (уніатської) церкви

Сигізмунд ІІ Август польський король, який перший набрав на службу 300

Козаків (реєстровців) у 1572 р.

Смотрицький Герасим перший ректор греко-латинсько-слов’янської

школи. Представник полемічної літератури. Захищав православ’я.

Автор твору «Ключ царства небесного»1587 р.

Смотрицький Мелетій Письменник-полеміст, мовознавець, православний

Церковний діяч кінця ХVI – початку XVII ст. Автор твору «Тренос» («Плач») та підручника церковнослов’янської мови «Граматика»

Федоров Іван першодрукар в Україні, біженець з Москви

ТЕМА 7. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVIІ СТ.

Борецький Іов (? – 1631) – український церковний, політичний і культурно-

освітній діяч. У 1604-1605 рр. був ректором Львівської братської школи. Один із засновників і перший ректор Київської братської школи, створеної у 1615 р. З жовтня 1620 р. і до смерті – київський православний митрополит. У 1628-1629 рр. разом з митрополитом В. Й. Рутським робив спроби примирити православну і греко-католицьку церкви, однак ці зусилля не мали підтримки.

Бут (Павлюк) Павло (? – 1638) – один з керівників козацького повстання 1637-1638 рр. Брав участь у зруйнуванні Кодацької фортеці у 1635 р. разом з І. Сулимою, але уникнув по-карання. У 1637 р. на Січі очолив повстанське військо, яке вирушило до Наддніпрянщини. Після невдалої битви під Кумейками у 1637 р. потрапив у полон до польського гетьмана Миколи Потоцького і був страчений у Варшаві.

Дорошенко Михайло козацький гетьман, який від імені козаків підписав

компромісну Куруківську угоду 1625 р. після перемоги

козацького війська над поляками

Гуня Дмитро (роки народження і смерті не-відомі) – один з керівників

козацького повстання 1637-1638 рр. в Україні. Наприкінці

1637 р. був обраний гетьманом, а навесні1638 р. разом із запорожцями приєднався до повстання під проводом Я. Острянина. Після тривалих боїв був вимушений розпочати переговори з польським командуванням і вивести залишки повстанців на Запоріжжя. Звідти перейшов на Дон, де продовжував боротьбу проти турків і татар.

Жмайло Марко (роки народження і смерті невідомі) – гетьман реєстрового

козацтва, ватажок повстанців під час польсько-козацького конфлікту 1625 р. Повстання охопило майже всю Наддніпрянщину. Очолюване М. Жмайлом військо нараховувало 20 тис. чоловік. Унаслідок переговорів поміркованої частини козацької старшини з коронним гетьманом Станіславом Конецпольським Жмайла позбавили гетьманства. Новий гетьман М. Дрошенко уклав з поляками Куруківську угоду. Жмайло і його прихильники відмовилися її визнати та відійшли на Запоріжжя. Подальша доля М. Жмайла невідома.

Могила Петро митрополит української православної церкви з 1632 р.

Домігся офіційного визнання польським королем права на існування православної церкви в Речі Посполитої. Провів реформи серед православного духовенства, систематизував православне віровчення. Заснував Київський колегіум у 1632 р.

Острянин Яків

(Остряниця) один із ватажків козацького повстання 1637—1638 рр.,

Після розгрому під Жовнином із залишками свого війська перейшов кордон Московського царства та оселився у Слобідській Україні

Сагайдачний Петро

Конашевич гетьман реєстрового козацтва першої чверті XVII ст., за

гетьманування якого козацтво стало впливовою організованою військовою силою. Козаки під проводом Сагайдачного здійснювали вдалі морські походи проти татар і турків, зупинили турецьку армію в Хотинській битві 1621 р.

Сигізмунд III Ваза (1566-1632) – польський король і великий князь

литовський з 1587 р. Вів у 1609-1618 рр. боротьбу проти Московського царства, у якій брало участь близько 30 тис. українських козаків, очолюваних гетьманом П. Конашевичем-Сагайдачним. Активно сприяв укладанню Берестейської церковної унії 1596 р. і переходу православної церкви у підпорядкування Риму.

Сулима Іван гетьман нереєстрових козаків. Уперше згадується як

гетьман козаків-запорожців у 1628 р. Брав участь у походах проти турків і татар. Улітку 1635 р. очолив загін запорозьких козаків, які захопили і зруйнували Кодацьку фортецю. Захоплений у полон реєстровими козаками і виданий польській зладі. Страчений у Варшаві.

Трясило Тарас

(Федорович) керівник козацького повстання 1630-1631 рр.

Конецпольський Станіслав (1591-1646) великий коронний гетьман Речі

Посполитої 1632-1646 рр. Брав участь у придушенні повстанських військ під час польсько-козацького конфлікту 1625 р. Уклав від імені королівського уряду Куруківську угоду 1625 р. Командував коронним військом, яке придушувало повстання, очолювані Т. Федоровичем 1630 р. П. Бугом, Я. Острянином, Д. Гунеї 1637-1638 рр.

Рутський Йосиф-Вельямін (1574-1637) – видатний діяч і реформатор греко-

католицької церкви. Освіту здобув у кальвіністській школі

Вільно та Карловому університеті Праги. 1614 р. був обраний митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі греко-католицької церкви. 1617 р. за зразком католицького чернецтва і на підставі уставу Св. Василя здійснив реорганізацію греко-католицького чернецтва. Зобов’язав ченців-василіян засновувати при монастирях школи. Розпочав з 1621 р. переговори з православним митрополитом І. Борецьким, єпископе М. Смотрицьким та архімандритом П. Могилою про об’єднання греко-католицької і православної церков в окремий Київські патріархат, підпорядкований Риму. Однак проти цього виступили польська влада. Папа Римський і українське козацтво.

Смотрицький Герасим (? – 1594) – український громадський і культурно-

освітній . Батько М. Смотрицького. За запрошенням князя К.-В. Острозького переїхав до Острогу З 1578 р. – перший ректор Острозької академії. Разом з І. Федоровим готував вид; «Букваря» (1578) та Острозької Біблії Автор першої друкованої пам’ятки української полемічної літератури «Ключ цар небесного…» (1587).

Смотрицький Мелетій (1577-1633) – український церковний і культурно-

освітній Син Г. Смотрицького. Навчався в Острозькій академії, Віленській єзуїтській кколегії, можливо, слухав лекції у Лейпцізькому, Нюрнберзькому і Віттенберзькому університетах. У 1617 р. прийняв чернечий пост 1618-1620 рр. – викладач і ректор Київської братської школи. Разом з митрополитом І.Борецьким виступав проти Берестейські Написав низку полемічних творів, спрямованих на оборону православ’я («Антіграф», «Тренос, або плач східної церкви…»). У1627р перейшов у греко-католицизм і став настоятелем Деранського монастиря на Волині. Найвизначніший твір – «Граматика Славенскія» (1619), де було вперше упорядковано церковнослов’янську мову.

Федоров Іван (бл. 1525-1583) – засновник книгодрукування у Московській

державі та в Україні. У 1572 р. переїхав до Львова і відкрив тут друкарню, де у 1574 р. видав «А і «Буквар». Згодом за запрошення князя К.-В. Острозького переїхав до м. Острога і заснував друкарню, У 1581 р. тут було Острозьку Біблію.

ТЕМА 8. ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ ХVIIСТ.

Богун Іван козацький полководець часів Національно-визвольної

війни. У 1651 р. під час Берестейської битви за відсутності

Б.Хмельницького очолив командування козацьким військом,урятував козацьку армію від розгрому. У 1654 р. відмовився давати присягу російському цареві на Переяславській раді Бутурлін Василь Російський військовий діяч і дипломат, який у січні 1654 р.

очолив російське посольство в Україні, яке від імені

московського царя Олексія Михайловича уклало союзну угоду з українським козацтвом про спільні дії проти Речі Посполитої Жданович Антон сотник Чигиринського полку, а потім полковник Київський. У 1657 р. очолював козацькі війська в спільному поході проти Речі Посполитої разом зі Швецією та Трансільванією

Жданович Антін (? – після 1660) – козацький полковник, наказний гетьман,

дипломат. З серпня 1649 р. був київським полковником. Учасник багатьох дипломатичних місій до Польщі, Туреччини і Московської держави у 1650-1656 рр. 1657 р. призначений Б. Хмельницьким наказним гетьманом 20-тис. корпусу, який спільно з військами трансільванського князя Юрія II Ракоці й шведського короля Карла X Густава брав участь у бойових діях проти Польщі. Після смерті Б. Хмельницького підтримував І. Виговського. Брав участь у Конотопській битві.

Іслам-Гірей ІІІ хан Кримського ханства, з яким у 1648 р. Б.Хмельницький

уклав воєнно-політичний союз

Калиновський Мартин (? – 1652) – польський державний діяч і

полководець. З 16М був польним гетьманом, з 1651 ~ великим коронним гетьманом. Був власником великих земельних маєтків в Україні. Разом із М. Потоцьким очолював польську армію у битві Корсунем в 1648 р. Після поразки у битві опинився у полоні кримських татар, звідки викуплений наприкінці 1650 р. На початку 1651 р., очолювані ним польські війська відновили воєнні дії, призупинені після укладаня Зборівської угоди, нападом на м. Красне. У Берестецкій битві командував лівим крилом польської армії. Загинув під час Батозької битви.

Карл X Густав (1622-1660) – генералісимус шведської армії (з 1648 р.),

шведський король (1654-1660). У 1654 р. прийняв перше українське посольство, яке за дорученням Б. Xмельницького запропонувало йому створити антипольську коаліцію у складі Гетьманщини, Швеції, Трансільванії, Молдавії, Волощини, Бранденбургу. У 1655-1660 рр. вів війни проти Польщі. У 1656-1657 рр. вів переговори з Б. Хмельницьким про створення у» шведського воєнного союзу. У жовтні 1657 у Корсуні було підписано договір про україно- шведський союз.

Косов Сильвестр (? – 1657) український церковний і культурно-освітній

діяч. Разом із П. Могилою брав участь у створенні Києво – Могилянського колегіуму. 1647 р. обраний київським митрополитом Православної церкви. Був противником обраного Б. Хмельницьким курсу на зближення Гетьманщини з Московською державою. Засудив рішення Переяславської ради, відмовився підпорядковувати Київську митрополію Московському патріахові й присягатися на вірність цареві Олексію Михайловичу.

Максим Кривоніс черкаський полковник, визначний військовий діяч

початку Національно-визвольної війни: у Корсунській битві загін під його командуванням зіграв вирішальну роль у розгромі польського війська. Помер від чуми під час облоги Замостя наприкінці 1648 р.

Кричевський Михайло виходець із Берестейської української католицької

шляхти, полковник реєстрових козаків, із початком Національно-визвольної війни перейшов на бік Б. Хмельницького й прийняв православ’я. Був призначений київським полковником. Загинув у 1649 р. під час першої битви під Лоєвим з литовськими військами

Лупул Василь молдавський господар 1634-1654 рр. З 1650 р. союзник

Б.Хмельницького в боротьбі проти Речі Посполитої. Син

Б.Хмельницького Тимош Хмельницький одружився на дочці В.Лупула Розанді

Небаба Мартин колишній коростишівський міщанин, потім – Чернігівський

полковник, загинув у 1651 р., обороняючи переправу поблизу Лоєва від війська Януша Радзивілла

Нечай Данило походив з родини православного шляхтича, сподвижник Б.

Хмельницького. Загинув у лютому 1651 р. в битві з поляками біля м. Красне

Олексій Михайлович

Романов московський цар, який «взяв козацьку державу під велику

руку царя» у 1654 р.

Радзивілл Януш литовський державний і військовий діяч, який очолював

литовські війська в боротьбі з козаками в битві під Лоєвим у 1649 р. та 1651 р. У 1651 р. війська Я.Радзивілла здобули Київ і вчинили жорстоку розправу з мешканцями міста

Розанда молодша дочка молдавського господаря В.Лупула.

Дружина Тимоша Хмельницького (старшого сина Б.Хмельницького)

Хмельницький Богдан український гетьман. Керівник Національно-

визвольної війни1648-1657 рр.

Хмельницький Тимош (1632-1653) – старший син гетьмана

Б. Хмельницького, активний учасник Національно-извольної війни. Разом із батьком брав участь у поході української армії у Галичину, Зборівській, Берестецькій і Батозькій битвах, а також у Молдавських походах 1650, 1652 та 1653 р. Для зміцнення україно-молдавського союзу одружився з Розандою – донькою господаря Молдавії В. Лу пула. Був смертельно поранений при обороні фортеці Сучава.

Шереметьєв Василій (1622-1682) – московський державний і військовий

діяч, боярин. У квітні 1654 р. був направлений московським урядом на допомогу Б. Хмельницькому. У 1655-1656 рр. та 1658-1660 рр. командував московськими військами в Україні. Брав участь в Охматівській битві 1655 р. Після смерті Б. Хмельницького вів боротьбу проти гетьмана і. Виговського. Унаслідок битви під Чудновим на Житомирщині влітку 1660 р. потрапив у полон до кримських татар, де пробув (до сплати викупу) 21 рік.

Юрій ІІ Ракоці (1621-1660) – трансільванський князь у 1648-1660 рр. Був

претендентом на польський престол. Ведучи боротьбу за нього, намагався заручитися підтримкою Б. Хмельницького. Після Молдавських походів, занепокоєний посиленням його впливу у Молдові, перейшов на бік польського короля Яна II Казиміра. 1654 р. відновив дружні стосунки з Б. Хмельницьким. За україно-трансільванською угодою 1656 р. гетьман погодився підтримати кандидатуру Юрія II Ракоці на польський престол й надати йому військову допомогу. 1657 р. трансільванські війська, очолювані князем, разом із корпусом козаків А. Ждановича здійснили похід до Польщі, котрий завершився поразкою.

Ян II Казимір (1609-1672) – король Речі Посполитої у 1648-1668 рр. Після

обрання королем всі сили спрямовував на придушення Національно-визвольної війни в Україні. Особисто очолював польські війська у битвах під Зборовом, Берестечком і Жванцем. Після 1654 р. докладав зусиль, щоб повернути Гетьманщину під владу Речі Посполитої. Глибока криза, у якій опинилася Річ Посполита за його правління, змусила Яна II Казиміра зректися престолу..

ТЕМА 9. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ 50-Х – У 80-ТІ РР. ХVIIСТ.

Барабаш Яків отаман Запорозької Січі 1657-1658 рр., разом із М.Пушкарем очолив антиурядове повстання 1658 р. проти гетьманування І.Виговського

Баранович Лазар український церковний, політичний та літературний діяч

Другої половини ХVІІ ст. Автор полемічного трактату «Нова міра старої віри»

Брюховецький Іван гетьман Лівобережжя 1663-1668 рр. Підписав з Росією

«Московські статті», за якими значно обмежив автономію

козацької держави. Був обраний на «Чорній раді» в Ніжині,

події якої описав П.Куліш

Виговського Іван козацький гетьман 1657-1659 рр. Підписав Гадяцьку угоду

з Річчю Посполитою. Придушив повстання козаків на чолі з М.Пушкарем та Я.Барабашем. Переміг російські війська в битві під Конотопом у 1559 р.

Гізель Інокентій український православний діяч ХVII ст., вчений-богослов,

служитель церкви. Імовірний автор «Синопсису». Автор

полемічного трактату «Правдива віра»

Дорошенко Петро гетьман Правобережжя 1665-1676 рр. Спирався на

Підтримку Османської імперії. Створив корпус найманих козаків – сердюків. У 1668 р. тимчасово став гетьманом обох берегів Дніпра

Многогрішний Дем’ян гетьман Лівобережжя 1668–1672 р. Підписав з

Москвою «Глухівські статті»

Самойлович Іван гетьман Лівобережжя 1672-1687 рр. Підписав з Росією

«Конотопські статті». У 1676 р. тимчасово оголошує себе

гетьманом обох берегів Дніпра. У 1677-1678 рр. захищав

Чигирин під час «Чигиринських походів» правобережних

козаківЮ.Хмельницького та турецьких військ

Сірко Іван легендарний отаман Запорозької Січі часів «Руїни».

Прославився битвами з татарами та турками, у яких не зазнав жодної поразки. Дружби з Сірком шукали польські королі та російські царі

Сомко Яків наказний гетьман Лівобережжя 1660-1663 рр.

Суховій Петро отаман Запорозької Січі 1668-1669 рр., гетьман Війська

Запорозького та Правобережної України 1669 р. (ставленик

Кримського ханства)

Тетеря Павло гетьман Правобережжя 1663-1665 рр. Спирався на

підтримку Польщі

Ханенко Михайло поставлений поляками гетьман Правобережжя у 1669 р.

Хмельницький Юрій молодший син Б.Хмельницького, український гетьман

1657 р., 1659-1663 рр.. Гетьман Правобережжя 1677-1685 рр. Відповідальний за початок «Руїни» на українських землях, за розкол України на Правобережну та Лівобережну. Брав участь у «Чигиринських походах» 1677-1678 рр. Був страчений турками у 1685 р.

Ян ІІІ Собеський (1629-1696рр) король польсько-литовської держави — Речі

Посполитої з 1674 року, великий коронний маршалок з 1665 року, Польний гетьман коронний з 1666 року, великий коронний гетьман з 1668 року. Своїм військовим талантом надовго забезпечив Речі Посполитій спокій на південних кордонах. Його вважають національним героєм Польщі

ТЕМА 10. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ ХVII – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIIIСТ.

Анна Іоанівна російська імператриця, яка після смерті Данила Апостола

заборонила обирати нового гетьмана, запровадивши у 1734 р. Правління Гетьманського уряду

Апостол Данило лівобережний гетьман 1727-1734 рр.,діяльність якого

визначалася «Рішительними пунктами» – одностороннім

царський указом, який повністю регламентував діяльність

гетьмана. За часів гетьманування Данила Апостола права та

привілеї Гетьманщини були частково відновленні

Величко Самійло автор козацького літопису 1720 р., у якому відображені

події в Україні 1648-1700 рр.

Верлан сотник, керівник першої хвилі гайдамацького руху на

Правобережжі у 1734 р.

Вельямінов Степан російський генерал, який очолив Малоросійську

колегію у 1722 р.

Гордієнко Кость отаман Чортомлинської Січі, який 1708 р. підтримав

І.Мазепу, перейшовши разом з ним на бік шведів під час Північної війни

Довбуш Олекса керівник руху опришків на Західній Україні (у Карпатських

горах)

Карл ХІІ шведський король часів Північної війни, з яким у1708 р.

І.Мазепа заключив договір про спільні дії проти Росії

Кондзелевич Йов український іконописець другої половини ХVІІ – першої

половини ХVІІІ ст.

Мазепа Іван гетьман Лівобережжя 1687-1709 рр. Підписав з Росією

«Коломацькі статті». Запровадив дводенну панщину на

Лівобережжі. Під час Північної війни у 1708 р. перейшов на бік ворогів Росії шведів, які в битві під Полтавою у 1709 р. зазнали поразки

Орлик Пилип український гетьман у вигнанні, був обраний у 1710 р. Автор

козацької Конституції 1710 р.

Палій Семен Фастівський полковник, керівник козацького повстання на

Правобережжі 1702-1704 рр.

Петро І російський цар, який після переходу І.Мазепи на бік

шведів, наказав зруйнувати гетьманську столицю Батурин таЧортомлинську Запорозьку Січ. У 1722 р. запровадив

Малоросійську колегію

Полуботок Павло наказний гетьман Лівобережжя 1722-1724 рр. Склав

«Коломацькі петиції», у яких просив російського царя Петра І відновити права та привілеї Гетьманщини. Був заарештований і помер у в’язниці

Прокопович Феофан визначний український діяч другої половини ХVІІ –

першої половини ХVІІІ ст. Теолог, письменник, поет, математик, ректор Києво-Могилянської академії, архієпископ. Праці Ф.Прокоповича торкаються фізики, філософії, математики, астрономії, логіки, наук про державу і право, теології

Руткович Іван визначний галицький іконописець кінця XVII-початку XVIII

ст.

Скоропадський Іван гетьман Лівобережжя 1708-1722 р., який у 1709 р.

підписав з Росією «Решетилівські статті», що лише загально підтверджували «права та вольності» Гетьманщини царським указом з обіцянкою їх конкретизувати

Тарасевич Олександр гравер (офортист) другої половини ХVІІ – першої

половини ХVІІІ ст. Вважається засновником української школи граверів. Створив чимало портретів королів та інших видатних осіб Європи

Щирський Іван визначний гравер на міді доби бароко другої половини ХVІІ

–початку ХVІІІ ст., церковно-культурний діяч

ТЕМА 11. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIIIСТ

Березовський Максим Український композитор, диригент, співак. Класик

європейської музики ХVІІІ ст., автор опери «Демофонт»

Боровиковський

Володимир український та російський художник-живописець другої

половини ХVIII– початку ХІХ ст. Іконописець та портретист. Академік Петербурзької академії мистецтв

Бортнянський Дмитро відомий український співак, композитор і диригент

Другої половини ХVІІІ – початку ХІХ ст. Створив новий тип хорового концерту

Ведель Артем український музикант, диригент, композитор, співак другої

половини ХVІІІ – початку ХІХ ст.

Габсбурги правляча династія в Австрійській імперії

Гонта Іван уманський сотник, один з керівників повстання Коліївщини на Правобережжі у 1768 р. Жорстоко страчений поляками

Григорович-Барський

Іван найвидатніший архітектор козацького бароко ХVІІІ ст.

Єлизавета російська імператриця, з дозволу якої у 1750 р. був обраний

останній лівобережний гетьман К.Розумовського

Залізняк Максим запорозький козак, якого повсталі обрали гетьманом

повстання Коліївщини на Правобережжі у 1768 р.

Катерина ІІ Велика російська імператриця, за наказом якої була остаточно

ліквідована Гетьманщина у 1764 р. та зруйнована Нова

Запорозька Січ у 1775 р.

Левицький Дмитро український та російський художник-портретист другої

половини ХVIII– початку ХІХ ст. Академік Петербурзької

академії мистецтв

Розумовський Кирило останній лівобережний гетьман Гетьманщини 1750-

1764 рр. Президент Петербурзької академії наук. Відбудував м. Батурин.

Проводив судову та військову реформу козацької держави. У 1763 р. відправив до імператриці Катерини ІІ «Глухівські

петиції» з проханням повернути втрачені права Гетьманщини та закріпити посаду гетьмана за родом Розумовським. У 1764 р. за наказом Катерини ІІ був позбавлений гетьманської булави

Калнишевський Петро останній отаман Запорозької Січі (Нової Січі), яку

Зруйнували війська Катерини ІІ у 1775 р. Був ув’язнений до монастиря. Прожив 113 років

Пінзель Іван визначний український галицький скульптор ХVІІІ ст.

Погребняк Яків український архітектор доби козацького бароко ХVІІІ ст.

Румянцев Петро російський князь, який очолив другу Малоросійську

колегію у 1764 р. Організатор перетворення Гетьманщини на російську провінцію. Провів «Генеральний опис Малоросії»

Сковорода Григорій видатний український філософ ХVІІІ ст. Поет та

педагог. Автор творів «Байки харківські» та «Сад божественних пісень»

ТЕМА 12. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКО ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ XVIII– У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

Білозерський Василь український суспільно-політичний діяч ХІХ ст.,

журналіст. Один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства у 1846 р. Редактор першого українського щомісячного журналу «Основа» 1861-186 рр.

Борисови, брати Андрій і

Петро декабристи, у 1823 р. у м. Новгород-Волинському

Заснували Товариство об’єднаних слов’ян

Гладкий Йосиф останній кошовий отаман Задунайської Січі.

Гулак Микола український учений, математик, природознавець, громадсько- політичний діяч ХІХ ст. Один із засновників Кирило- Мефодіївського братства 1846 р.

Капніст Василь дворянин-автономіст, виступав за повернення прав

Гетьманщини. Здійснив місію в Берлін (Прусське королівство) з метою організувати російсько-прусську війну та звільнити Україну з-під влади Російської імперії. Місія провалилася

Кармелюк Устим керівник селянських антифеодальних повстань на Поділлі

протягом 1813-1835 рр.

Костомаров Микола видатний український історик ХІХ ст., викладач

Київського університету. Один із засновників Кирило-Мефодіївського братства 1846 р., автор «Книги буття українського народу»

Котляревський Іван український громадський діяч, письменник, автор

«Енеїди» 1798 р. Засновник української класичної літератури. Організатор полтавського козачого полку під час російсько- французької війни 1812 р.

Куліш Пантелеймон український письменник ХІХ ст., автор роману «Чорна

рада», член Кирило-Мефодіївського братства

Лукашевич Василь керівник Малоросійського товариства у 1821-1822 рр.

Автор «Катехізису автономіста». Головна мета товариства –

досягнення незалежності України, скасування кріпацтва,

ліквідація самодержавства

Муравйов Микита керівник Північного товариства декабристів. Автор

«Конституції» – програмного документу Північного товариства

Муравйов-Апостол

Сергій керівник декабристського повстання Чернігівського полку в

Україні, що тривало з 29 грудня 1825 р. по 3 січня 1826 р.

повстання було придушене

Орлай Іван (1771-1629) медик, педагог, письменник. Доктор медицини,

академік. Дійсний статський радник. Дійсний член Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії (з 1817 року).

Пестель Павло керівник Південного товариства декабристів. Автор «Руської правди» – програмного документу Південного товариства

Шевченко Тарас відомий український поет ХІХ ст., громадсько-політичний

діяч. Брав участь у засіданні Кирило-Мефодіївського братства

ТЕМА 13. ЗАХІДНОУКРАЇНІСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVIII– У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

Вагилевич Іван західноукраїнський поет, фольклорист, громадський діяч

ХІХ ст. Один із засновників культурно-просвітницького гуртка «Руська трійця» у 1833 р.

Габсбурги правляча династія в Австрійській імперії

Головацький Яків західноукраїнський поет, лінгвіст, історик, греко-

католицький священик. Один із засновників культурно-просвітницького гуртка «Руська трійця» у 1833 р.

Марія-Терезія австрійська імператриця (1740-1780 рр.) з роду Габсбургів.

Представниця освіченого абсолютизму. Започаткувала ряд

прогресивних реформ в Австрійській імперії у 70-80-хх рр.

ХVІІІ ст.

Йосиф ІІ австрійський імператор (1780-1790 рр.) з роду Габсбургів. Син Марії-Терезії. Представник освіченого абсолютизму.

Продовжував прогресивні реформи в Австрійській імперії,

започатковані Марією-Терезою у 70-80-хх рр. ХVІІІ ст.

Кобилиця Лук’ян ватажок селянських повстань на Буковині 1843-1844 рр.

Та 1848-1850 рр. Депутат австрійського рейхстагу (парламенту) у 1848 р.

Левицький Михайло настоятель Української Греко-Католицької Церкви у

ХІХ ст., керівник Перемишльського культурно-просвітницького гуртка

Могильницький Іван західноукраїнський освітній і церковний діяч, греко-

католицький священик. Засновник у м. Перемишлі 1816 р.

Товариства греко-католицьких священників

Шашкевич Маркіян західноукраїнський поет, науковець, греко-

католицькийсвященик. Очолив культурно-просвітній гурток «Руська трійця» у 1833 р. Ініціатор видання альманаху «Русалка Дністровая» у 1837 р. Виступав за рівноправність руської мови

Штолюк Михайло керівник руху опришків на Західній Україні в 20-30-ті рр.

ХІХ ст.

Яхимович Григорій єпископ Української Греко-Католицької Церкви у ХІХ

ст. (з 1860 р. її настоятель). У 1848 р. очолив у Львові першу українську політичну організацію – Головну Руську Раду

ТЕМА 14. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ КІНЦЯ XVIII– ПЕРШОЇ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

Боровиковський Володимир (1757-1825) український маляр, живописець,

іконописець та портретист, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1795).

Вагилевич Іван західноукраїнський поет, фольклорист, громадський діяч

ХІХ ст. Один із засновників культурно-просвітницького гуртка «Руська трійця» у 1833 р.

Вересай Остап (1803-1890) кобзар, виконавець народних дум, історичних,

побутових, жартівливих та сатиричних пісень.

Головацький Яків західноукраїнський поет, лінгвіст, історик, греко-

католицький священик. Один із засновників культурно-просвітницького гуртка «Руська трійця» у 1833 р.

Гулак Микола український учений, математик, природознавець,

громадсько- політичний діяч ХІХ ст. Один із засновників Кирило- Мефодіївського братства 1846 р.

Гоголь Микола український письменник з роду Гоголів-Яновських, класик

російської літератури, вважається найвизначнішим з представників її «української школи». Був одним із засновників реалізму та заклав соціально-критичний («гоголівський») напрямок в російській літературі

Гребінка Євген український письменник, педагог, видавець. Старший брат

архітектора Миколи Гребінки.

Гулак-Артемовський

Петро український письменник ХІХ ст., поет, байкар. Започаткував в українській літературі жанр романтичної балади

Каразін Василь український вчений-хімік першої половини ХІХ ст.

ЗасновникХарківського університету 1805 р.

Квітка-Основ’яненко

Григорій український прозаїк, драматург першої половини ХІХ ст.

Засновник художньої прози і жанру соціально-побутової

комедії в класичній українській літературі

Кониський Григорій український письменник шляхетського походження,

Церковний та культурний діяч ХVIII ст. Один з імовірних авторів «Історії Русів»

Костомаров Микола видатний український історик ХІХ ст., викладач

Київського університету. Один із засновників Кирило-Мефодіївського братства 1846 р., автор «Книги буття українського народу»

Котляревський Іван український громадський діяч, письменник, автор

«Енеїди» 1798 р. Засновник української класичної літератури. Організатор полтавського козачого полку під час російсько-французької війни 1812 р.

Куліш Пантелеймон український письменник ХІХ ст., автор роману «Чорна

рада», член Кирило-Мефодіївського братства

Максимович Михайло український вчений-енциклопедист, історик ХІХ ст.

Перший ректор Київського університету імені князя Володимира

Могильницький Іван західноукраїнський освітній і церковний діяч, греко-

католицький священик. Засновник у м. Перемишлі 1816 р.

Товариства греко-католицьких священників

Меленський Андрій (1766-1833) – архітектор. Народився і навчався у

Москві. У 1799-1829 рр. – головний міський архітектор Києва. Розробив генеральний план розбудови Києва, здійснив забудову Подолу після пожежі 1811 р. За його проектами у місті було споруджено Контрактовий будинок, пам’ятник на честь повернення Києву магдебурзького права, церкву Різдва Христового, церкви-ротон ди на Аскольдовій могилі. Гостинного дому та ін. будівель. Будівлі Меленського мали риси, притамані класицизму.

Осиповський Тимофій (1765-1832) – учений-математик, педагог. У 1813-

1820 рр. ректор Харківського університету. Головна праця -трьотомний «Курс математики» (1801, 1802,1823 рр.).

Остроградський Михайло (1801-1861) – учений-математик, педагог. Член

Петербурзької, Паризької, Римської та Туринської академії наук. Освіту здобув у Харківському університеті. Автор близько 40 наукових праць. Основні роботи присвячені математичному аналізу, аналітичній механіці, математичній фізиці. Відкрив формулу перетворення інтеграла по об’єму в інтеграл по поверхні, названу його іменем.

Сошенко Іван (1807-1876) – живописець і педагог. Закінчив Петербурзьку

академію мистецтв. Один із найближчих друзів Т. Шевченка, залишив спогади про нього. Автор портретів («Жіночий портрет», «Портрет бабусі М. Чалого»), жанрових картин («Продаж сіна на Дніпрі», «Хлопчики-рибалки»), пейзажів та ікон.

Тропінін Василій (1776-1857) – російський художник-портретист, працював

у жанрі класицизму. Учився у Петербурзькій академії мистецтв. Тривалий період творчості пов’язаний з Україною. У цей час створив жанрову картину «Весілля в Кукавці», портрети українських селян («Дівчина з Поділля», «Українець», «Українка», «Молодий український селянин», «Хлопчик з топірцем»).

Полетика Григорій український громадський діяч ХVIII ст., письменник,

поліглот, перекладач. Один з імовірних авторів «Історії Русів»

Шашкевич Маркіян західноукраїнський поет, науковець, греко-

Католицький священик. Очолив культурно-просвітній гурток «Руська трійця» у 1833 р. Ініціатор видання альманаху «Русалка Дністровая» у 1837 р. Виступав за рівноправність української мови

Шевченко Тарас відомий український поет ХІХ ст., громадсько-політичний

діяч. Брав участь у засіданні Кирило-Мефодіївського братства

Щепкін Михайло український актор, визначний діяч української та

російської сцени. Сценічну діяльність почав у трупі Івана Штейна та О. Калиновського; у 1813—1821 pp. — актор полтавського театру, керованого Іваном Котляревським, який вкупі з іншими допоміг викупити Щепкіна з кріпацтва. Після короткочасного перебування в трупі І. Штейна дебютував 1822 в московському театрі (від 1824 — Малий Театр), де й виступав до кінця свого життя, зазнавши особливої слави в драмах Грибоєдова та Гоголя. В українському репертуарі був першим Виборним та Чупруном у п’єсах Івана Котляревського «Наталка-Полтавка» та «Москаль-Чарівник», що залишилися найкращими в його репертуарі. Щепкін був приятелем Тараса Шевченка і на його честь ставив «Москаля-Чарівника» в Нижньому Новгороді 1857. Шевченко подарував йому свій автопортрет і присвятив поему «Неофіти».

ТЕМА 15. НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

Алчевські родина українських підприємців-меценатів ХІХ ст.

Антонович Володимир український історик, археолог, професор Київського

університету ХІХ ст. Лідер хлопоманів. Очолював Київську

громаду

Валуєв Петро російський державний діяч, граф ХІХ ст. На посаді міністра

внутрішніх справ Російської імперії підписав циркуляр у 1863 р. (Валуєвський циркуляр), який обмежив уживання

української мови, заборонивши друкувати українською

шкільну та релігійну літературу

Галаган Григорій український громадський діяч ХІХ ст. Голова Південно-

Західного відділу Російського географічного товариства 1873- 1876 рр.

Грінченко Борис український письменник, мовознавець, етнограф, історик,

громадсько-політичний діяч другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаряукраїнської мови». Один із співзасновників «Братства тарасівців» 1891 р.

Драгоманов Михайло український учений та громадсько-політичний діяч

ХІХ ст., один з організаторів «Старої громади» в Києві. Емігрував до Женеви (Швейцарія), де видавав журнал «Громада». Відстоював соціалістичні ідеї. Майбутнє України вбачав у якості автономії в межах демократичної Російської федерації

Липа Іван український громадсько-політичний діяч другої половини

ХІХ— початку ХХ ст. Засновник та лідер таємного товариства«Братство Тарасівців»

Олександр ІІ російський імператор, ініціатор масштабних реформ 60-70-х

рр. ХІХ ст. у Російській імперії. У 1876 р. підписав Емський указ,який фактично заборонив українську мову в імперії

Потебня Олександр український мовознавець, філософ, громадський діяч

ХІХ ст. Член Київської громади

Симиренки український рід підприємців-цукроварів, власників

машинобудівних заводів, конструкторів, піонерів пароплавства на Дніпрі, практиків садівництва, меценатів української культури ХІХ ст.

Стефанович Яків народник, організатор «Чигиринської змови» 1877 р.

Терещенки рід українських підприємців ХІХ ст., що переважно займалися цукроварінням. Відомі своєю меценатською діяльністю

Харитоненки українські цукрозаводчики зі Слобожанщини, купці, меценати другої половини ХІХ ст.

Чайковський Михаїл польський письменник та політичний діяч. Представник так званої “української школи” в польській літературі XIX століття. Брав участь у польському повстанні 1830—1831, згодом в еміграції (Париж і Константинополь, там 1850 року перейшов на османську службу та прийняв іслам як Садик-паша). Нащадок гетьмана Івана Брюховецького. Народився недалеко від «святої» Кодні, про що сам зазначає у своїх спогадах.

Чубинський Павло український етнолог, поет, громадський діяч ХІХ ст.,

автор слів сучасного українського гімну «Ще не вмерла України…» Член Південно-Західного відділу Російського географічного товариства

Яхненки родина заможних українських промисловців-цукрозаводчиків першої половини ХІХ ст.

ТЕМА 16. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ (АВСТРО- УГОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

Бачинський Юліан український політичний і громадський діяч кінця ХІХ

—початку ХХ ст. Член РУРП, а с 1899 р. УСДП. У 1895 р.

опублікував брошуру «Ukraina irredenta» («Україна уярмлена»), у якій доводив історичну необхідність здобуття Україною незалежності

Ганкевич Микола український політичний діяч кінця ХІХ — початку ХХ

ст. Соціал-демократ. Перший голова і засновник УСДП 1899 р.

Нагірний Василь український громадський діяч кінця ХІХ — початку ХХ

ст., архітектор. Організатор кооперативного руху селян Галичини

Павлик Михайло український письменник, громадсько-політичний діяч

Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст., член Наукового

товариства ім. Т.Шевченка. Ініціатор створення першої

української політичної партії РУРП у 1890 р.

Романчук Юліан український політичний і громадський діяч другої

половини ХІХ — початку ХХ ст. Лідер народовців. Засновник та голова української «Просвіти» 1868 р. Один із засновників Літературного (Наукового) товариства ім. Т.Шевченка у 1873 р. Ініціатор і провідник Народної ради 1885 р. Співзасновник таголова УНДП 1899 р.

Федькович Юрій український письменник, очолив українське національне

відродження на Буковині в другій половини ХІХ ст.

Франко Іван український письменник, поет, громадсько-політичний діяч

Галичини другої половини ХІХ — початку ХХ ст.

Співзасновник та керівник першої української політичної партії РУРП 1890 р.

ТЕМА 17. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Васильківський Сергій український живописець Слобожанщини,

пейзажист другої половини ХІХ — початку ХХ ст.

Вовчок Марко відома українська письменниця другої половини ХІХ —

початку ХХ ст.

Гулак-Артемовський

Семен український композитор, музикант ХІХ ст., автор першої

української опери «Запорожець за Дунаєм» 1864 р.

Заболотний Данило український учений-мікробіолог, епідеміолог другої

половини ХІХ — початку ХХ ст., засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві 1928 р.

Заньковецька Марія українська театральна акторка другої половини ХІХ —

початкуХХ ст.

Карпенко-Карий Іван

(справжнє прізвище

Тобілевич) український письменник, драматург, актор театру другої

половини ХІХ – початку ХХ ст. Брат П. Саксаганського,

М.Садовського та М.Садовської-Барілотті

Коцюбинський Михайло видатний український письменник, громадський

діяч другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Голова чернігівської Просвіти.

Один із засновників Братства Тарасівців

Кримський Агатангел український вчений, історик, письменник,

мовознавець, поліглот другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. Знав понад 70 мов

Кропивницький Марко український драматург, театральний актор другої

половини ХІХ – початку ХХ ст. З ім’ям М.Кропивницького пов’язують створення першого українського професійного театру вЄлисаветграді 1882 р. (Театр корифеїв)

Крушельницька Соломія відома українська оперна співачка кінця ХІХ –

Першої половини ХХ ст. Ще за життя С.Крушельницька була визнана найкращою співачкою світу

Леонтович Микола український композитор, хоровий диригент,

громадський діяч кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Лисенко Микола український композитор, диригент, музикант, громадський

діяч другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Автор опери «Наталка- Полтавка», «Тарас Бульба» та ін.

Мечников Ілля учений-мікробіолог другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

У 1886 р. відкрив в Одесі першу в Російській імперії (другу у світі) бактеріологічну станцію

Нечуй-Левицький Іван український прозаїк, перекладач другої половини

ХІХ – початку ХХ ст.

Пимоненко Микола український художник-живописець другої половини

ХІХ –початку ХХ ст. Автор картин «Ворожіння», «Свати» та ін.

Садовська-Барілотті

Марія (справжнє

прізвище Тобілевич)українська співачка і театральна акторка другої

половини ХІХ — початку ХХ ст. Сестра П. Саксаганського, М.Садовського та І.Карпенко-Карого

Садовський Микола

(справжнє прізвище

Тобілевич) український театральний діяч, заснував перший

Український стаціонарний театр у 1906 р. у Полтаві. 1907-1919 рр. театр діє в Києві. Брат П. Саксаганського, І.Карпенко-Карого та М.Садовської-Барілотті

Саксаганський Панас

(справжнє прізвище

Тобілевич) український театральний діяч, актор,режисер другої

половини ХІХ – першої половини ХХ ст. Брат М.Садовського, І.Карпенко-Карого та М.Садовської-Барілотті

Старицький Михайло український письменник, театральний і культурний

діяч другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Автор п’єси «За двома зайцями»

Стефаник Василь український письменник-новеліст кінця ХІХ – першої

половини ХХ ст.

Тобілевичі Відомий український рід театральних діячів другої

Половини ХІХ — першої половини ХХ ст. Представниками роду Тобілевичів були П.Саксаганський, М.Садовського,

І.Карпенко-Карого, М.Садовська-Барілотті

Українка Леся українська письменниця та поетеса другої половини ХІХ –

початку ХХ ст.

Федькович Юрій український письменник, очолив українське національне

відродження на Буковині в другій половині ХІХ ст.

Франко Іван український письменник, поет, громадсько-політичний діяч

Галичини другої половини ХІХ — початку ХХ ст.

Співзасновник та керівник першої української політичної партії РУРП 1890 р.

Яворницький Дмитро український історик другої половини ХІХ — першої

половини ХХ ст., дослідник історії українського козацтва

ТЕМА 18. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Антонович Дмитро український політичний діяч кінця ХІХ — першої

половини ХХ ст., історик мистецтва і театру, син Володимира Антоновича. Один із засновників та лідер РУП 1900 р.

Меленевський Маркіян український соціаліст кінця ХІХ — початку ХХ ст.

У 1904 р. очолив УСДС («Спілку»)

Міхновський Микола український політичний та громадський діяч кінця

ХІХ –початку ХХ ст. Автор брошури «Самостійна Україна» 1900 р., один з організаторів українського війська, борець за незалежність. Лідер Української Народної Партії 1902 р.

Ідеолог державної самостійності України

Столипін Петро міністр внутрішніх справ та голова Ради міністрів

Російської імперії 1906-1911 рр., автор столипінської аграрної реформи, представник шовіністичних поглядів, захисник російськогосамодержавства. 1910 р. підписав циркуляр (Столипінськийциркуляр), згідно з яким в Російській імперії заборонялосяреєструвати «інородні» (неросійські) товариства тавидавництва. Був убитий у Києві 1911 р.

Терещенко Михайло багатий український підприємець, цукрозаводчик та

землевласник кінця ХІХ — першої половини ХХ ст. Займав

посади міністра фінансів та міністра закордонних справ у

Тимчасовому уряді Росії 1917 р.

Чикаленко Євген Український громадський діяч, меценат кінця ХІХ —

першої половини ХХ ст. У 1908 р. Активний член УДРП. Був ініціатором заснування Товариства українських поступовців (ТУП)

Шраг Ілля український громадський та політичний діяч другої

половини ХІХ — початку ХХ ст. Очолював українську парламентську громаду в Першій Державній Думі Росії 1906 р.

ТЕМА 19. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Боберський Іван український педагог Галичини першої половини ХХ ст.,

організатор сокільсько-січового руху, автор назви «Пласт»,

сприяв становленню Пласту 1911 р.

Трильовський Кирило громадсько-політичний діяч першої половини ХХ

ст. Засновник у 1900 р. патріотичної пожежної молодіжної

організації «Січ»

Шептицький Андрей митрополит Української греко-католицької церкви з

1901 р., громадсько-політичний діяч першої половини ХХ ст. Виступав проти репресій радянської влади, тому підтримав нацистську окупацію України. Під час німецької окупації захищав євреїв від голокосту. Єврейська громада України визнала митрополита Шептицького Праведником світу

ТЕМА 20. УКРАЇНА В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

Бобринський Георгій російський державний діяч, граф, очолив у 1914-1915

рр. Галицько-Буковинське генерал-губернаторство

Брусилов Олександр російський генерал Першої світової війни. З 1916 р.

командувач Південно-Західного фронту. У травні-червні 1916 р. здійснив вдалий наступ Південно-Західного фронту

(Брусиловський прорив), застосувавши невідому до того часу форму прориву позиційного фронту, методом одночасногонаступу всіх армій фронту

Галущинський Михайло український громадсько-політичний та військовий

діяч кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Перший командир УСС Донцов Дмитро український громадський і політичний діяч ХХ ст. Засновникідеології інтегрального націоналізму. У серпні 1914 р. очоливСВУ

Левицький Кость Громадський та політичний діяч Галичини кінця ХІХ –

Першої половини ХХ ст. У серні 1914 р. очолив Головну Українську Раду, у 1915 р. – Загальну Українську Раду. З листопада 1918р.- голова Державного секретаріату ЗУНР

Штейнгель Федір український та російський громадсько-політичний діяч

кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. З 1915 р. очолив Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст

ТЕМА 21. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ

Антонов-Овсієнко

Володимир український радянський військовий діяч, командувач

радянськими військами під час війни більшовиків із УНР

Центральної Ради

Артем (Ф.Сергєєв) радянський політичний діяч, очолив Народний

секретаріат у грудні 1917 р. – уряд новоствореної радянської України у Харкові

Винниченко Володимир український письменник, політичний та державний

Діяч революційних подій в Україні. Автор універсалів Центральної Ради, голова Генерального Секретаріату (1917-1918), головаДиректорії УНР (1918-1919)

Грушевський Михайло український історик, політичний та державний діяч

революційних подій в Україні, голова Української Центральної Ради. 29 квітня 1918 р. був обраний президентом УНР

Єфремов Сергій український політичний і державний діяч революційних

подій в Україні. Літературний критик, історик літератури. Член Української Демократично-Радикальної Партії. У 1908 р. став одним iз засновників і активним діячем Товариства Українських Поступовців. У 1917 р. заступник голови Української Центральної Ради. У 1929 р. був заарештований радянською владою і звинувачений в організації та керівництві Союзу Визволення України (СВУ). У 1930 р. засуджений до 10- річного ув’язнення з суворою ізоляцією

Корнілов Лавр російський царський генерал, один з лідерів білого руху під

час революційних подій в Росії. Організатор заколоту проти Тимчасового уряду Росії 7-12 вересня (25-30 серпня) 1917 р. Заколот був придушений

Ленін Володимир російський революціонер, лідер більшовиків. Після

Повалення влади Тимчасового уряду 7 листопада (25 жовтня) 1917 р. очолив Росію, а з 1922 р. СРСР

Медведєв Єфим український радянський політичний діяч, очолив у грудні

1917 р. Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК) проголошеної в Харкові радянської України

Микола ІІ останній російський імператор. У результаті лютневої

буржуазно-демократичної революції 1917 р. зрікається влади в березні того ж року. Був розстріляний більшовиками разом з усіма членами своєї родини у липні 1918 р.

Муравйов Михайло радянський військовий діяч. Командир більшовицької

армії, загони якого здолали опір військ УНР в бою під Крутами у січні 1918 р., а також у лютому того ж року взяли Київ. Організатор масових убивств у Києві

Омельченко Андрій сотник студентського військового формування УНР під

Час битви під Крутами 19(16) січня 1918 р.

ТЕМА 22. УКРАЇНА В БОРОТЬБІ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (1918-1921 РР.)

Вернадський Володимир філософ українського походження,

природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, вчення про біосферу, космізм. Академік Петербурзької АН (з 1912 року), професор Московського університету.

Один із засновників Української академії наук, дійсний член та її перший голова-президент (з 1918 року). Засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві (нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). З 1921 року знову працює у Москві. Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямів сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, визначив роль організмів у геохімічних процесах. Для його діяльності характерні широта інтересів, постановка кардинальних наукових проблем, наукове передбачення. Організатор та директор Радієвого інституту (1922–1939), Біохімічної лабораторії (з 1929 року; зараз Інститут геохімії й аналітичної хімії імені В. І. Вернадського РАН). Дійсний член НТШ та низки інших академій (Паризької, Чеської).

Винниченко Володимир український письменник, політичний та державний

діяч революційних подій в Україні. Один з лідерів УСДРП. Автор універсалів Центральної Ради, голова Генерального

Секретаріату (1917-1918), голова Директорії УНР (1918-1919)

Вітовський Дмитро західноукраїнський військовий і державний діяч,

організатор повстання 1 листопада у Львові. Секретар військових справ ЗУНР. Полковник УГА

Врангель Петро керівник Добровольчої армії (білогвардійського руху) з

квітня 1920 р.

Денікін Антон царський генерал, керівник Добровольчої армії

(білогвардійського руху) 1919 р.

Коцюбинський Юрій радянський партійний та державний діяч. Входив з

грудня1917 р. до складу першого радянського уряду України – заступник, а потім народний секретар військових справ. Боровся за встановлення влади більшовиків в Україні

Махно Нестор ватажок анархістського руху в 1917-1921 рр. в Україні.

Керівник повстанських загонів. Вів партизанську боротьбу

проти режиму гетьмана П.Скоропадського, Добровольчої армії А.Денікіна та П.Врангеля. У 1920 р. війська Н.Махна булирозгромлені більшовиками

Омелянович-Павленко

Михайло перший керівник Української Галицької Армії (УГА)

Петлюра Семен український державний і політичний діяч. Один з лідерів

УСДРП. Редактор журналу «Украинская жизнь». Організатор українських збройних сил у роки української революції, головний отаман військ УНР (1918 р.), голова Директорії УНР (1919-1920 рр.)

Петрушевич Євген український громадсько-політичний діяч, президент

Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР)

П’ятаков Георгій більшовицький державний діяч, голова тимчасового

робітничо- селянського уряду в Україні з листопада 1918 р. по січень 1919 р. Організатор масових розстрілів у Криму в 1920 р.

Раковський Християн радянський державний діяч. Голова Раднаркому

УСРР 1919- 1923 рр. Прихильник розширення автономії УСРР

Скоропадський Павло український політичний діяч, військовий. Походив з

козацько- старшинського роду Скоропадських. Офіцер армії Російської імперії. Перший командувач українізованого корпусу російської армії під час Першої світової війни. Гетьман Української держави 1918 р.

Тютюнник Юрій український військовий діяч. Член УЦР, генерал-

хорунжий армії УНР. Організатор Другого зимового походу військ УНР 1921 р. з метою організації антирадянського повстання українського селянства

Щорс Микола до революції — офіцер російської царської армії. Радянський військовий діяч часів революції та громадянської війни. Організатор повстанського руху 1918 р. проти гетьманату П.Скоропадського. З осені 1918 р. член комуністичної партії. Командир загонів Червоної армії

ТЕМА 23. УКРАЇНСЬКА СРР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ(1921-1928 рр.)

Волобуєв Михайло український економіст 1930-х років. Науковий працівник

науково-дослідного інституту ВУАН у Харкові. Автор концепції економічної самодостатності УСРР.

Жертва сталінського терору.

Бойчук Михайло український художник, один із засновників

Монументального мистецтва України в ХХ ст. Представник українського «розстріляного відродження». Розстріляний радянською владою у 1937 р.

Гнат Юра український театральний режисер, актор театру і кіно.

Народний артист СРСР (1940). Лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1949, 1951). Член ВКП (б) з 1938 року

Довженко Олександр український письменник та кінорежисер, один із

Засновників українського кінематографу. Створив фільми «Земля»,«Арсенал», «Звенигород» тощо

Каганович Лазар радянський партійний і державний діяч. Прихильник

Політики Й.Сталіна. Голова КП(б)У 1925-1928 рр. Противник «українізації»

Курбас Лесь український театральний діяч, режисер-новатор. Засновник

«Молодого театру» та театру «Березіль»

Липківський Василь перший митрополит Української автокефальної

православної церкви (УАПЦ). Розстріляний радянською владою у 1937 р.

Скрипник Микола радянський державний діяч, один із засновників КП(Б)У,

народний комісар освіти УСРР (1927-1933 рр.). Прихильник політики «українізації». Звинувачений у «націоналістичномуухилі». Закінчив життя самогубством у 1933 р.

Хвильовий (Фітільов)

Микола український письменник, яскравий представник

пореволюційної української літератури. Засновник спілки

пролетарських письменників «Гарт», ВАПЛІТЕ. Закінчив

життя самогубством у 1933 р.

Шумський Олександр радянський державний діяч, член КП(Б)У, народний

комісаросвіти УСРР (1924-1927 рр.). Прихильник політики

«українізації». Звинувачений у «націоналістичному ухилі»

(«шумкізмі»). Заарештований радянською владою у 1933 р.

ТЕМА 24. УТСВЕРДЖЕННЯ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ 1929-1938 РР

Косіор Станіслав радянський державний діяч. Генеральний секретар ЦК

КП(б)У 1928-1938 рр. Один з організаторів суцільної колективізації та голодомору в Україні 1932-1933 рр.

Молотов В’ячеслав радянський партійний та державний діяч. Глава

радянського уряду в 1930–1941 роках, нарком і міністр закордонних справ (1939–1949, 1953–1956). Герой Соціалістичної Праці (1943), почесний член АН СРСР (1946–1959). Один з організаторів Голодомору.

Петровський Григорій радянський державний діяч. Один з організаторів

Голодомору 1932-1933 рр.

Постишев Павло радянський державний діяч, член політбюро КП(б)У.

Противник українізації. Один з організаторів голодомору 1932-1933 рр.

Сталін Йосиф одноосібний керівник СРСР з 1929 р., генеральний секретар

ВКП(б). Організатор радянської модернізації, масових

репресій, голодомору тощо. Під час Великої Вітчизняної війни Верховний головнокомандувач збройними силами СРСР

Стаханов Олексій вибійник шахти «Центральна-Ірміне», який,

застосувавши новий метод роботи, у ніч з 30 на 31 серпня 1935 р. встановив рекорд з видобування вугілля, перевищивши денну норму у 14 разів

ТЕМА 25. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ (1921-1939 РР.)

Бандера Степан український політичний діяч. Один з лідерів ОУН.

Організатор терористичних актів проти польського панування у Галичині.

Прихильник побудови незалежної України

Волошин Августин український політичний, культурний та релігійний діяч

Закарпаття. Греко-католицький священик. Президент

Карпатської України у 1939 р.

Донцов Дмитро український громадський і політичний діяч ХХ ст.

Засновник ідеології інтегрального націоналізму. У серпні 1914 р. очолив СВУ

Коновалець Євген український політичний та військовий діяч. Полковник

Армії УНР. Голова УВО та ОУН. Убитий у 1938 р. радянським агентом

Мельник Андрій український політичний та військовий діяч. Полковник

Армії УНР. Голова ОУН з 1938 р. Прихильник побудови незалежної України

Липинський В’ячеслав український громадсько-політичний діяч, філософ,

публіцист, ідеолог українського консерватизму. Один із засновників Української хліборобсько-демократичної партії. Посол в Австрії за часів Української держави П.Скоропадського. Прихильник побудови незалежної України

ТЕМА 26. УКРАЇНА ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945 рр.)

Бандера Степан український політичний діяч, один з чільних ідеологів і

теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б.

Бульба-Боровець Тарас один з керівників українського повстанського руху

часів Другої світової війни. Засновник у червні 1941 р. партизанських загонів «Поліської Січі», які вели боротьбу як проти німецьких, так і проти радянських військ

Ватутін Микола радянський воєначальник часів Великої Вітчизняної війни.

Генерал армії. Герой Радянського Союзу (посмертно). Один із керівників визволення Києва 6 листопада 1943 р. Помер у

квітні 1944 р. від поранення, яке завдали українські воїни УПА

Гітлер Адольф ідеолог нацизму. Одноосібний керівник нацистської

Німеччини з 1933 р. по 1945 р. Закінчив життя самогубством 30 квітня 1945 р.

Кирпонос Михайло радянський військовий діяч часів Великої Вітчизняної

війни. Генерал-полковник. Герой Радянського Союзу. Керівник Південно-Західного фронту СРСР. Загинув у вересні 1941 р. підчас оборони Києва німецько-фашистських загарбників

Ковпак Сидір радянський партизанський командир часів Великої

Вітчизняної війни. Двічі герой Радянського Союзу. Керівник Карпатського рейду, що розпочався 12 червня 1943 р.

Кох Еріх один з лідерів нацистської Німеччини, керівник

Рейхскомісаріату Україна. Вирізнявся особливою жорстокістю. Відповідальний за смерть понад 4 млн. осіб в Україні

Маліновський Родіон радянський військовий діяч часів Великої Вітчизняної

війни. Маршал Радянського Союзу 1944 р. Двічі Герой Радянського Союзу

Мельник Андрій полковник армії УНР, військовий і політичний діяч, один з

найближчих соратників Євгена Коновальця. Організатор формації Січових Стрільців у Києві, один з організаторів УВО. З 1938 — голова Проводу ОУН; в’язень німецьких концтаборів. З 1945 — в еміграції.

Ольжич Олег український поет, член ОУН. Був ув’язнений у німецькому

концтаборі Заксенгаузен. Закатований у червні 1944 р.

Осьмак Кирило діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент

Української Головної Визвольної Ради.

Сабуров Олександр радянський партизанський командир часів Великої

Вітчизняної війни, загони якого діяли на Правобережній Україні. Герой Радянського Союзу

Сталін Йосиф одноосібний керівник СРСР з 1929 р., генеральний секретар

ВКП(б). Організатор радянської модернізації, масових

репресій, голодомору тощо. Під час Великої Вітчизняної війни Верховний головнокомандувач збройними силами СРСР

Стецько Ярослав український політичний діяч, заступник ОУН-Б. Після

прийняття 30 червня 1944 р. у Львові «Акта проголошення

відновлення Української держави» був ув’язнений у

нацистському концтаборі Заксенгаузен, де перебував до 1944 р.

Строкач Тимофій радянський державний діяч. Керівник Українського

штабу партизанського руху 1942-1945 рр.

Теліга Олена українська поетеса, член ОУН. Розстріляна нацистами у

Бабиному Яру у лютому 1942 р.

Тимошенко Семен радянський військовий діяч часів Великої Вітчизняної

війни . Маршал Радянського Союзу 1940 р. Двічі Герой Радянського Союзу. Керівник Південно-Західного фронту СРСР після загибелі М.Кирпоноса

Федоров Олексій радянський партизанський командир часів Великої

Вітчизняної війни. Герой Радянського Союзу

Черняхівський Іван радянський військовий діяч часів Великої Вітчизняної

війни.Двічі Герой Радянського Союзу. Командувач Першим

Українським фронтом

Шухевич Роман

(Чупринка Тарас) український політичний та військовий діяч, член ОУН.

Керівник УПА 1942-1950 рр. Голова Секретаріату УГВР.

Убитий у 1950 р. під час боротьби з радянською владою

ТЕМА 27. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ 1945 – НА ПОЧАТКУ 1950-Х рр

Галан Ярослав український радянський письменник, журналіст,

комуністичний активіст, педагог, писав українською і польською мовами.

Гончар Олесь український прозаїк, публіцист. Учасник Великої Вітчизняної війни. Голова правління Спілки письменників України. Автор трилогії «Прапороносці», романів «Троніка», «Собор» та ін. У 1968 р., після публікації роману «Собор», зазнав цькування з боку радянської влади

Жданов Андрій радянський партійний та державний діяч. Секретар ЦК

ВКП(б) з питань ідеології. Від прізвища А.Жданова походить ідеологічна кампанія у СРСР – «ждановщина» , розгорнута у1946-1949 рр.

Костельник Григорій греко – католицький священник.35 років безперервно

проживав у Львові. Український богослов, церковно-громадський діяч, письменник, мовознавець та історик, доктор філософії.

Лисенко Трофим радянський академік, агроном та біолог. Засуджував

генетику. Від прізвища Т. Лисенка походить політична кампанія з переслідування групи генетиків і тимчасової заборони генетики

Мануїльський Дмитро радянський державний діяч. Народний комісар

Закордонних справ УРСР у 1944-1953 рр. Голова делегації УРСР на міжнародній конференції у Сан-Франциско (1945 р.), на якій було створено ООН

Сліпий Йосип український церковний діяч. Митрополит УГКЦ з 1944 р. У

1945 р. ув’язений радянською владою. У 1963 р. звільнений і висланий за межі СРСР

Хрущов Микита радянський державний та партійний діяч. З 1938 р. по 1949

р. – перший секретар ЦК КП(б)У (з перервою, коли у березні- грудні 1947 р. першим секретарем ЦК КП(б)У був

Л.Каганович). Голова СРСР та перший секретар ЦК КПРС

(Комуністичної Партії Радянського Союзу) після смерті

Й.Сталіна у 1953-1964 рр. Проводив політику політичної та

економічної лібералізації

ТЕМА 28. УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ (1953-1964 РР.)

Антонов Олег радянський учений, академік, провідний авіаконструктор

СРСР. Жив і помер у Києві

Гагарін Юрій радянський космонавт, який здійснив перший у світі політ у

космос 12 квітня 1961 р.

Глушков Віктор радянський учений, кібернетик та математик. Один з

перших у світі творців комп’ютерної техніки

Кандиба Іван український дисидент, один з членів УРСС. Засуджений

радянською владою у 1961 р.

Кириченко Олексій радянський державний та партійний діяч. Перший

секретар ЦК КПУ (Комуністичної Партії України) з 1953 р. по 1957 р. Перший українець за походженням, який очолив КПУ

Лук’яненко Левко український дисидент. Засновник у 1959 р. УРСС. У 1961

р. засуджений до розстрілу. Незабаром вирок замінили 15 роками позбавлення волі

Патон Борис радянський та український науковець у галузі

зварювальних процесів, металургії і технології металів. Президент Академії Наук України з 1962 р.

Підгорний Микола радянський державний та партійний діяч. Перший

секретар ЦК КПУ (Комуністичної Партії України) з 1957 р. по 1963 р.

Симоненко Василь український радянський журналіст та поет-

шістдесятник. Автор збірок поезії «Тиша і грім», «Земне тяжіння» та ін. Відомий вірш В. Симоненка «Лебеді материнства». У 1963 р. поет помер від побоїв, які завдали агенти спецслужб СРСР

ТЕМА 29. УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ (1965-1985 рр.)

Брежнєв Леонід радянський державний та партійний діяч. Керівник СРСР та ЦК КПРС з 1964 р. по 1982 р. Період правління Л.Брежнєва

характеризувався наростанням кризи радянської системи і

отримав назву «застій»

Горська Алла українська художниця, представниця покоління

шістдесятників, діяч правозахисного руху в Україні. Була вбита за загадкових обставин у 1970 р.

Дзюба Іван український громадський діяч, літературознавець. Автор книги «Інтернаціоналізм чи русифікація» 1965 р., у якій засуджував політику русифікації керівництва СРСР та УРСР. Заарештований радянською владою у 1972 р.

Загребельний Павло український радянський письменник, член КПРС.

Роман П.Загребельного «Розгін» відзначено державною премією СРСР

Костенко Ліна українська письменниця-шестидесятниця, поетеса. Підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Авторка поеми «Маруся Чурай»

Марченко Валерій український дисидент-правозахисник, літературознавець

Та перекладач. Неодноразово засуджений радянською владою. Помер у тюремній лікарні 1984 р.

Параджанов Сергій вірменський та український кінорежисер, представник

українського поетичного кіно. Міжнародне визнання отримав після екранізації у 1964 р. фільму «Тіні забутих предків»

Руденко Микола український письменник, громадський діяч, дисидент-

правозахисник. Засновник у 1976 р. і голова Української

Гельсінської Групи. Неодноразово засуджений радянською

владою

Стус Василь український поет-шістдесятник, дисидент-правозахісник. Член

УГГ. Неодноразово засуджений радянською владою. Помер у в’язниці 1985 р. Автор поетичної збірки «Дорога болю»

Чорновіл В’ячеслав український журналіст, громадський та політичний

діяч, дисидент-правозахисник. Член УГГ. Неодноразово засуджений радянською владою. Автор книги «Лихо з розуму». Редактор самвидавчого журналу «Український вісник»

Шелест Петро український радянський партійний та державний діяч. Перший секретар ЦК КПУ з 1963 р. по 1972 р. Відстоював позиціюрозширення самостійності УРСР. Автор книги «Україна нашарадянська»

Щербицький Володимир радянський партійний та державний діяч. Перший

секретар ЦК КПУ з 1972 р. по 1989 р. Займав централістську позицію щодо відносин із Москвою. Підпорядковував економічні інтереси України союзним потребам. Сприяв русифікації. Боровся з дисидентським рухом

ТЕМА 30. РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ ТА ВІДРОДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ (1985-1991рр.)

Драч Іван український поет-шістдесятник, громадсько-політичний діяч. У 1989 р. очолив Народний Рух України. Автор поетичної збірки «Протуберанці серця»

Івашко Володимир радянський державний та партійний діяч, перший

секретар ЦККПУ 1989-1990 рр. Голова Верховної Ради УРСР 1990 р.

Кравчук Леонід український політичний діяч, голова Верховної Ради УРСР

1990-1991 рр. Перший Президент України 1991-1994 рр.

ТЕМА 31. УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Каденюк Леонід перший космонавт незалежної України, який з 19

листопада по 5 грудня 1997 р. здійснив космічний політ на американському космічному човні «Колумбія»

Кравчук Леонід український політичний діяч, голова Верховної Ради УРСР

1990-1991 рр. Перший Президент України 1991-1994 рр.

Кучма Леонід український політичний діяч. Президент України з 1994 р. по 2005 р.

Ющенко Віктор український політичний діяч. Президент України з 2005 р.

По 2010 р. Здобув посаду Президента України у результаті

«Помаранчевої революції», що відбулася у листопад-грудні

2004 р.

Янукович Віктор український політичний діяч. Президент України,

з 2010 р. по 2014 р

Поршенко Петро український політичний діяч. Президент України,

обраний у 2014 р. Здобув посаду Президента України у результаті «Революції гідності »у 2014 році. Чинний президент

Розробка сайтів - Віталій Ткач