Iсторико-патрiотичний клуб

"Алатир"


Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була

— Павло Тичина

Княгиня Ольга

http://alatyr.club/person/olga.png«Нікому з володарів не присвятив наш літопис стільки уваги, як Ользі, що протягом двох десятиріч виступає в ореолі мудрости й жіночого чару»

Н. Полонська – Василенко

 

Княгиня-жінка на престолі великої європейської держави в добу середньовіччя – це було винятковим явищем, яке вже саме по собі свідчило про надзвичайність Ольги. Про походження майбутньої  княгині існує багато версій та легенд. Серед них найбільш поширеними є:

• Норманські:

– Ольга (Helga) була донькою Олега (Віщого);

– Ольга (Helga) була донькою Трувора, брата Рюрика, який «сидів» у Ізборську;

•Автохтонна:                                                                      

    –перша руська княгиня була донькою, чи близькою родичкою київського князя Аскольда;

• Слов’янські:

  • Ольга – донька великоморавського правителя ( за версією Б.Г. Возницького);
  • Ольга була болгарською царівною (її рідне місто Плесков ототожнюють з болгарською столицею Пліски).

Історія не зберегла відомостей про дитячі роки Ольги. Натомість в літописах часто повторюється  легенда про  перше знайомство Ігоря і Ольги. Ця знакова подія відбулася під час полювання княжича в Псковській землі, коли юна красуня допомогла знатному мисливцю переправитися через річку, вразивши його не лише вродою, а й розумом. Коли прийшов час одружуватись, молодий  князь згадав про давню зустріч.

http://alatyr.club/person/olga2.png

Після смерті Ігоря  в 945 році виникає загроза повалення династії Рюриковичів. У Київській Русі влада передавалася спадково, від батька до сина, та історія розпорядилася так, що єдиний син Ігоря – Святослав ще був досить малим, аби повноцінно управляти державою. Князь   древлянський Мал  вирішив скористатися цією ситуацією і направив до Києва посольство: «Оце князя руського ми вбили, візьмемо жону його Ольгу за князя Мала і Святослава візьмемо і зробимо йому, як ото схочемо».

Такий крок міг спричинити антикнязівські повстання на інших територіях держави, і, як наслідок, повалення  династії Рюриковичів.  Ольга залишається в Києві і, здійснюючи регентство при синові, бере управління державою на себе. Уже на  початку  правління, у досить непростий час, вона демонструє характер, розум, рішучість справжнього монарха. Княгиня помстилась древлянам за вбивство Ігоря та їхню підступність у скрутну хвилину після його смерті. Згідно звичаєвого права вона відплачує їм тією ж монетою, знищивши їхнє посольство, вбивши кількох князів та спаливши  столицю – Іскоростень. Але то була чи не єдина жорстокість княгині.

Звичайно, мудра жінка розуміла, що в державі настав час до змін. Княгиня переглядає принципи відносин Києва з підвладними територіями. Реформуючи державну політику, Ольга упорядковує збір данини, регламентує  її розміри, час та місця збору (погости).

http://alatyr.club/person/olga3.png
У Київській державі створюється  стабільна економічна структура з усталеними нормами оподаткування та джерелами надходження до бюджету. До речі, дві частини данини (податку) надходили до Києва, а одна – до особистої резиденції княгині – Вишгорода. За правління княгині розширилися права бояр та знатних дружинників стосовно розпорядження общинними землями, що, безумовно, стало надійною опорою князівської влади.

Ольга  виключає з практики керівництва державою грубе насильство. На підвладних Києву землях створювались управлінські структури з представників князівського оточення, які виконували розпорядження княгині та навіть самостійно чинили суд.

У відносинах з древлянами Ольга застосувала не нову в історії практику захоплення заручниками  нащадків знатних родів. Княгиня взяла почесними заручниками дітей  древлянського князя Мала: доньку Малушу та сина Добриню, які,  як свідчить історія, відіграли важливу роль у житті країни. Малуша стала матір’ю майбутнього князя Володимира, а Добриня був воєводою та вихователем-наставником князя Володимира Великого.                                            http://alatyr.club/person/olga4.png
Вагомі заслуги княгині і в зовнішній політиці. Тут також відбуваються радикальні зміни. Замість військових походів Ольга віддає перевагу дипломатії. Мабуть, за це народ назвав її Мудрою. Наслідуючи князя Аскольда, княгиня двічі відвідує візантійського імператора Костянтина Багрянородного у 946 та 957 роках. Питання  про хрещення Русі було чи не найважливішою причиною заморського посольства київської княгині. Вона чудово розуміла, що язичництво стало перешкодою в налагодженні зв’язків з християнським світом.Тому  її хрещення, а також благословення Константинопольським патріархом набуло значення важливого державного акту.

http://alatyr.club/person/olga5.png Історичний факт прийняття Ольгою хрещення грецького зразка зафіксований майже в усіх писемних джерелах того часу. Але  серед істориків  точиться дискусія з приводу часу та місця прийняття Ольгою християнства. За одними джерелами, княгиня стала християнкою у Києві, ймовірно, в період між  візитами до К онстантинополя. Вона навіть, за свідченнями літопису, наказує збудувати дерев’яний храм у Києві (952р.). Існують відомості, що під час другого візиту  до Константинополя серед осіб, що супроводжували княгиню був і священник –християнин.  Досить поширеною є версія, що княгиня прийняла хрещення   під час другого візиту до столиці Візантії.

Звичайно, під час зустрічей з імператором обговорювались торгово-економічні зв’язки, але, ймовірно, мова йшла про християнізацію Русі та навіть про перспективу шлюбу Святослава з візантійською принцесою. Зачарований красою та розумом нашої княгині, Костянтин VІІ у 946 р. проймається такою повагою до неї, що удостоює її привілею розмовляти з ним сидячи (до того часу жодне посольство такого привілею не мало). На її честь був влаштований урочистий бенкет, де імператор знайомить Ольгу зі своєю дружиною та невісткою. Княгиня також була присутня під час розваг на іподромі. Варто відмітити, що наслідки візиту до Константинополя були значними: а) руські воїни могли служити в імператорському війську, за що Візантія повинна була сплачувати данину; б) хрещення княгині дало перший поштовх  до розвитку культури та політичної діяльності; в) відновлені привілеї руських купців.

Підтримувала княгиня  дипломатичні відносини і з Німецькою імперією. У 959 р. Ольга відправляє посольство до імператора Оттона І у Франкфурт-на-Майні з проханням надіслати на Русь єпископа та священників. За два роки до Києва прибула місія на чолі з монахом із Тріра – Альбертом, яка мала на меті схилити Русь до хрещення під патронатом католицької церкви. Проте кияни-язичники зустріли місію вороже, що спонукало тих навіть переховуватись у князівському палаці. Наступного року місія покинула Руську державу. Міжнародний авторитет Київської Русі за часів Ольги значно зростає.

У 964 році княгиня, турбуючись про свого сина та розуміючи, що Русі необхідна «сильна рука», передає владу   Святославу.

24 липня 969 року Ольга померла. До 1240 р. її мощі знаходились в Десятинній церкві Києва.

Святослав поховав Ольгу за християнським звичаєм у київському храмі св. Миколая на Аскольдовій могилі. Тіло княгині залишилося нетлінним. Онук Володимир переніс її мощі до Десятинної церкви. Під час нападу монголо – татар її мощі сховали під фундаментом Десятинної церкви, де вони зберігалися до ХVІІІ століття. Після перепоховання місце знаходження мощів невідоме.

У 1547 році рівноапостольна княгиня Ольга була канонізована.

http://alatyr.club/person/olga6.png

 

Розробка сайтів - Віталій Ткач