Iсторико-патрiотичний клуб

"Алатир"


Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була

— Павло Тичина

У чому ж справжня загадка Джоконди ?

«Джоконда» італійського художника епохи Високого Відродження Леонардо да Вінчі (1452-1519) є одним із найбільш відомих світових творів живопису, що належить пензлю європейських авторів. ЇЇ вважають «найкращою у світі», найзагадковішою, її викрадали, художники створили безліч копій, а таємниці не дають спокою вченим, дослідникам уже сотні років – від дати створення, ідентифікації особи, зображеної на портреті, до живописних прийомів і технік, використаних великим Леонардо. Картина має вражаючу історію, вона прикрашала королівські колекції, їх спальні та ванні кімнати, а французький король Франциск І заплатив за неї величезну для того часу (ХVІ ст.) суму – 4 тис. золотих флоринів.

Найбільш вірогідним часом написання портрета вважається 4-річний перід 1503-1506 років, а щодо особи Мони Лізи, то, на думку автора біографій італійських художників Джорджо Вазарі, вона була дружиною флорентійського купця (торгував шовком) Франческо дель Джокондо.

Картина вражала сучасників, вражає і зараз тих, хто бачить оригінал. Глядачам іноді здається, що перед ними замість усміхненої жінки виникне потвора, якесь міфічне створіння. Один із критиків ХІХ ст. порівнював її з міфічною істотою, яка помирала безліч разів і вивчила таємниці потойбіччя.

У чому ж справа?

Таємниця вражаючого ефекту обличчя Мони Лізи – у живописних техніках, які створив та застосував майстер. Картина написана олійними фарбами на тополевій дошці розміром 76,8 х 53 см у техніці сфумато («sfumato» – італ. «зникаючий, наче дим», затушований), що полягає в помякшенні обрису фігур та предметів та лісирування. Техніка лісирування, або глізаль, полягає в нанесенні напівпрозорих тонів поверх сухого основного шару фарби. Лісування(лісирування) – багатошаровий живопис, який заснований на використанні прозорості фарби, її властивості змінювати колір при нанесенні одного прозорого шару фарби на попередній сухий. Товщина кожного шару фарби на портреті Мони Лізи – 2 мікрометра  (0,001 мм), загальна товщина шару фарби – 30-40 мікрометрів, при цьому слідів пензля не видно. Ця техніка заснована на законі оптичного змішування кольорів. Світло, проходячи через прозорі шари фарби до основи(дошки), відбивається і розсіюється зовсім по-різному залежно від кута зору глядача або від кута падіння світла під      час руху Сонця. Тому вираз обличчя Джоконди постійно невловимо змінюється, він справді як живий. А досить трохи змінити точку бачення, обличчя змінюється, набуваючи цілком виразних обрисів черепа(цей ефект не передає жодна репродукція). Виникає дуже сильний психологічний ефект, коли в одному образі одночасно існують дві протилежності. Служителями Лувра зафіксовано сотні випадків, коли відвідувачі музею при спогляданні Джоконди втрачали свідомість.

Геніальність Леонардо да Вінчі у тому, що йому вдалося відобразити філософію людського існування, зазирнути у таємниці життя і смерті, поєднати найбільші протилежності. Цього не вдалося жодному іншому митцю, у цьому велич і недосяжна таємниця великого художника, вченого, філософа.


Розробка сайтів - Віталій Ткач