Iсторико-патрiотичний клуб

"Алатир"


О, Боже, я Тобі молюся, але любити ворогів, пробач мені, я не навчуся…

— Наталя Лівицька – Холодна

Гроші не пахнуть

Хоча латинь вважається «мертвою мовою» але і до сьогодні людство використовує вирази, що вона по собі залишила. Один із них звучить як Pecunia non olet, що в перекладі означає «гроші не пахнуть». Ця фраза також має свою історію. Вона виникла в Стародавньому Римі і належить імператору Веспасіану, який правив з 69 по 79 рр. На початку свого правління з ціллю збільшення доходів до бюджету він ввів податок на громадські вбиральні. На той час такі туалети слугували не тільки для прямого призначення, але використовувались і для збору сечі. Вона тоді була цінним товаром, так як широко застосовувалась для вичинки шкіри та відбілювання полотна (зокрема з шерсті та льону). Також римляни використовували її для гігієни ротової порожнини. Зубних паст на той час не було, тому для боротьби з карієсом та з ціллю відбілювання зубів використовували саме сечу, що була багата на фосфор та калій. Звичайно такий податок не зустрів схвалення серед місцевих жителів. Навіть син імператора – Тот, нарікав батьку за введення такого податку, вважаючи такі гроші брудними. У відповідь на це мудрий правитель підніс до його носа монету та попросив описати її запах. Тот відповів батьку, що не відчуває нічого. Після цього Веспасіан зауважив, що це перші гроші зароблені новим податком і додав фразу, яка і дійшла до наших днів («гроші не пахнуть»). На сьогодні цю фразу використовують коли описують не зовсім чистий заробіток.

 


Розробка сайтів - Віталій Ткач