Iсторико-патрiотичний клуб

"Алатир"


Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову

— Ліна Костенко

Миколаївська церква

C:\Users\Admin\Desktop\11.jpg

Центральну площу Білої Церкви – Соборну – формують Спасо-Преображенський собор і Костел святого Іоанна Хрестителя, що є не лише окрасою, а і центром духовного життя міста. Поряд з цими пам’ятками архітектури XIX століття зберігся маленький затишний храм Святителя Христового Миколая (більш відомий у місті як Миколаївська, або Микільська церква). Це найстаріший храм древнього міста, його передісторія сягає до дерев’яної церкви, яка стояла тут ще у XVI столітті.

Літописи свідчать, що перший кам’яний храм був побудований у стародавньому Юр’єві в XI столітті. Це був головний храм юр’ївського єпископства, зруйнований татаро-монголами у XIII ст., одночасно із захопленням Києва. Через три віки в Білій Церкві на невеликій відстані від білокам’яних руїн з’являється церква, присвячена Святому Миколаю, якого дуже шанували в Україні. Своєю архітектурою та розмірами вона нагадувала давньоруські храми (була подібна до Ірининської церкви в Києві (1037р.) та Успенського собору Єлецького монастиря у Чернігові). Саме у XVI столітті вона вперше згадується у літописах у звязку з подіями, що розгорталися навколо Білоцерківського замку, неподалік мурів якого і була зведена.

Білоцерківський замок постав на лівому березі річки Рось у середині XVI століття. Він відігравав значну роль у захисті південних рубежів Київщини від татарських набігів. Під його стінами стояла кіннота Кримського хана, війська Речі Посполитої, найманці з Європи, московські воєводи зі стрільцями та калмицькою кіннотою, козацькі війська.

У замку була лише невелика капличка, тому дуже швидко Миколаївська церква починає виконувати роль головного православного храму Білої Церкви. В її стінах у 1620 році проводив службу Єрусалимський патріарх Феофан. Тут у різні часи були присутні на богослужінні знатні представники козацької старшини, зокрема, гетьман Богдан Хмельницький. Також відвідував церкву король польський Ян Казимир. Територія Миколаївської церкви стала місцем поховання знатних містян, священнослужителів, захисників міста.

У кінці XVII століття дерев’яна церква зазнала значних руйнувань унаслідок пожежі. А на початку    ХVІІІ століття відомий український гетьман Іван Мазепа відбудував церкву в камені.

Мазепа вважав Білоцерківщину своїм родовим володінням, адже саме в маєтку Мазепинці, неподалік Білої Церкви, він народився.

У 1704 році гетьман оселився у Білоцерківському замку. Він мріяв перетворити Білу Церкву у столицю нової об’єднаної української козацької держави. Саме тут гетьман зберігав свої величезні статки. За деякими джерелами, у Білоцерківському замку згодом було знайдено скарбницю гетьмана. Будучи одним з найбагатших людей у Європі, Іван Мазепа значну частину прибутків вкладав у будівництво культових споруд. По всій Україні власним коштом він зводив та реставрував низку храмів у стилі українського (козацького) бароко.

Тому природно, що на батьківщині Іван Мазепа на місці зруйнованої церкви розпочинає будівництво великого трипрестольного храму. Ім’я архітектора історія не зберегла, проте відомо, що за початковим задумом це мала бути грандіозна споруда, гідна гетьманської столиці: площею 27м х 19м та висотою 50м. Фундамент нового храму було закладено 25 серпня 1706 року. Ця дата зазначена на металевій пластині, знайденої при розкопках фундаменту північної стіни у 1842 році. Вона зберігалась у хрестоподібному заглибленні великого вапняку, закладеного у фундамент при заснуванні храму. Напис на ній свідчить: ”В ім’я Отця і Сина і Святого Духа заснована ця церква в честь і пам’ять Святителя Христова Миколая при державі Великого Государя царя і великого князя Петра Олексійовича і благородного Іоана Степановича Мазепи, гетьмана війська його царського і благородного раба божого Костянтина Мокієвського …”. За життя гетьмана було збудовано лише частину церкви – південну, що має назву  Миколаївська (Микільська).

В Миколаївській церкві зберігалися історичні та церковні реліквії: шматочок «животворного древа» з Хреста Господнього, вправленого у золотий хрестик, рідкісні стародруки — «Євангеліє» в золотій оправі (1634—1636 рр., Львів), «Євангеліє» (1657 р., Московська друкарня). Одна з багатьох легенд розповідає, що в церкві довгий час зберігалася прикраса, яку Тиміш Хмельницький подарував у якості весільного подарунка своїй нареченій Розанді Лупул («Підвіска Розанди»). Стіни церкви прикрашав живопис епохи козацтва. Мистецькою перлиною церкви був високий триярусний різьблений дерев’яний іконостас у візантійському стилі з іконами Христа, Богородиці, а також храмовий образ – святого Миколая, образи Трійці, святих, християнських свят.

Частина ікон були раритетними, вони перейшли у спадок від попередньої дерев’яної.

Але задумам Івана Мазепи не судилося здійснитися. Подальші історичні події: Полтавська битва(1709р), Прутський мир (1711р) стали на заваді закінченню будівництва храму. За наказом Петра І ікони були вивезені, їх подальша доля до цього часу не відома, як і дорогоцінних предметів культу  та скарбів, що зберігались у церкві.

C:\Users\Admin\Desktop\2.png У відносинах між Російською Імперією та Річчю Посполитою була розіграна українська карта на користь обох держав. У результаті підписаних угод Правобережна Україна, в тому числі і Біла Церква з навколишніми землями, переходила в юрисдикцію Речі Посполитої. Отримавши Правобережжя у повне своє розпорядження, польська влада почала насаджувати католицизм та переслідувати православних вірян. Вціліла Миколаївська церква майже на 150 років стає єдиним православним храмом у місті.Частину недобудованої північної сторони було розібрано. Біля церкви до 1839 року знаходився цвинтар.

C:\Users\Admin\Desktop\4.jpg

У 1799 році Миколаївська церква знову постраждала від пожежі. Але силами вірян її було відновлено.

На початку ХІХ століття Біла Церква перебувала у власності Ксаверія Браницького. Його дружина Олександра вирішила збудувати в місті великий кафедральний собор. Місце для будівництва було обрано не випадково. На висвяченому ще за часів Івана Мазепи місці, біля Миколаївської церкви, було збудовано у 1833-1839 роках Спасо – Преображенський собор та зведено дзвінницю.

Після освячення собору в 1839 року богослужіння в Миколаївській церкві припиняються, а сама церква занепадає.

C:\Users\Admin\Desktop\3.jpg Небайдужі до долі Миколаївської церкви віряни, зокрема Петро Гаврилович Лебединцев (священик Спасо-Преображенського храму та учитель Білоцерківської гімназії), у 1852 році ініціюють її відновлення та реставрацію. Після чого вона набуває сучасного вигляду. Всередині проводяться відновлювальні роботи, стіни були оздоблені монументальним живописом  (ім’я художника історія не зберегла).

У 1902 році учителем – священником Білоцерківської гімназії М. Шараєвським було зроблено опис інтер’єрів Миколаївської церкви. У своїй праці він зазначає, що в церкві було два старовинні триярусні неповні іконостаси, датовані першою чвертю XVIII ст.— точна копія ікон головного іконостасу Київського Софіївського собору.

У середині ХХ століття церковна будівля була капітально відремонтована. Вона має прямокутну форму в плані (14,6X14,8 м), висотою 11,7 м, розділена на два приміщення — вівтар і південну частину. Північна частина відсутня, і це робить будівлю асиметричною. Кожне з приміщень має окремий вихід. Східний фасад з підвищеною середньою частиною увінчують три невеликі бані. Під центральним склепінням в нішах збереглись зображення ликів святих (серед них образ св. Миколи).

C:\Users\Admin\Desktop\церква.jpg

Наприкінці 60-х років XX ст. Миколаївська церква отримала статус пам’ятки архітектури національного значення.


Розробка сайтів - Віталій Ткач