Iсторико-патрiотичний клуб

"Алатир"


«Кого можна вважати розумним? Того, хто прагне лише до мети, яку можна досягнути»

— Абуль-Фарадж

Справжні українські маги

Українська історія, як наша земна куля, має ще багато загадкових, таємничих і мало досліджених моментів. Серед плеяди цих загадкових сторінок особливе місце посідають таємничі характерники. Хто вони? Справжні українські маги, які могли перевтілитись на полі бою в якусь тварину та вміли ухилятись від куль під час бою? Таємничий орден? Сьогодні ми постараємось хоча б трохи привідкрити завісу таємничості.

1421428292_image025

http://konsul-777-999.livejournal.com/6863458.html

Зараз, подекуди, в найвіддаленіших селах можна почути такі слова: «З ним не заводься. Він характерник…». Проте все більше історії про цих містичних людей відходять в минуле. Але як раніше, так і в наш час, таємничі ордени чи товариства намагаються робити все від них можливе, аби про них якомога менше чули люди. Те саме можна сказати і про характерників.

Характерники – це міфічний світ давньої України, в якому переплелись історії про людей, які перетворювались на тварин, вміли дивитись вдалечінь на велику відстань, уміли замовляти кулі та жили поряд з тими ж самими вовкулаками та русалками. Але все це тісно перепліталось з тогочасною історичною реальністю.

Отже, розпочнемо нашу мандрівку, в якій містика переплітається з реальністю.

Українських козаків-характерників за їхній ореол таємничості та кількістю їх містичних можливостей можна досить сміливо поставити в один ряд з такими таємничими воїнами як: берсерки у вікінгів, ніндзя в Японії, воїни орла та ягуара в ацтеків. Саме ця містичність і спонукає в наш час людей більше дізнатись про цих таємничих воїнів минулого нашої Батьківщини.

berserk_06

http://knightbulletin.com/2014/06/berserkr/

60

http://super-ninja.ru/oruzhie/index.php

800px-Aztec_Warriors_(Florentine_Codex)

Скандинавський воїн-берсерк та японський ніндзя (зверху) та ацтекські воїни ордену Орла та Ягуара

У вас може виникнути відразу логічне запитання: що спільного у всіх цих типів воїнів, які існували в різний час та на різних материках? По-перше, ці ордени воїнів окутані ореолом таємничності, про них начебто багато відомо, але в той же час багато питань ще не мають відповіді.

По-друге, усі ці воїни асоціювали себе з різноманітними тваринами: так про характериників говорили, що вони можуть перетворюватись в різноманітних тварин, зокрема вовків. Ацтекські воїни теж асоціювали себе з тваринами, як-от ягуаром чи орлом, які, на їхню думку, були могутніми, сильними, тобто справжніми воїнами. Берсерками ж називали сильних та лютих воїнів, які все знищували на своєму шляху і відрізнялися надзвичайною фізичною силою. Крім того, щоб налякати супротивника вони часто одягали шкури тварин, як от ведмедя.

Відомості про надзвичайну фізичну силу ми знаходимо також і в розповідях про характерників. Японські ніндзя теж тісно були пов’язані з тваринами, адже в ході своїх тренувань вони багато часу проводили в дикій природі, де тісно співіснували з предстваниками фауни. А про їхню можливість непомітно проникати у приміщення для виконання своїх завдань ходять легенди і до нашого часу. Згідно з японськими легендами, ніндзя могли також перетворюватись на тварин та навіть могли вбивати поглядом. Як і в ситуації з характерниками це ще більше додає ареолу таємничості їм.

По-третє, згідно переказів та різноманітних легенд, усі вищевказані типи воїнів володіли різними надзвичайними здібностями: їх оминали кулі, мечі чи ще якась небезпека у бою.

Тому, паралель між цими типами древніх воїнів провести все ж доцільно.

content_full

http://www.uamodna.com/articles/kozaky-harakternyky-hranyteli-drevnih-znanj/

На сьогодні відомо й інші назви, якими називали козаків з надзвичайними можливостями: крім характериників, їх в народі називали ще галдовниками та химородниками. Різниця між даними назвами полягами в тому, яким був той чи інший напрямок діяльності характерника, ступінь його майстерності тощо. Також досить популярним є думка про те, що серед характерників не було жінок, проте якщо ми повернемось у часи Київської Русі і пригадаємо відомого князя-воїна Святослава, то дізнаємось, що серед його охорони були жінки, амазонки або як їх називали ще «поляниці». Так само, як і козацькі характерники, їм були доступні різні надзвичайні властивості, яких не могли осягнути звичайні воїни. Так само, до речі, як і в козаків.

Свої корені характерники беруть ще з давньоукраїнських язичницьких волхвів, тобто віщунів. Зокрема у П. Куліша можна віднайти такі рядки про козака-характерника:

О козаки! Зветесь ви християни,
І так шукаєте собі безпеки,
Як ваших предків хижаки погані
Навчили у віки якісь далекі.

Характерників, за легендами, готували з самого раннього дитинства. Напевно, дорослі козаки-характерники вміли бачити обдароване дитя з самих юних років. Спочатку хлопчик, якого обирали, ставав джурою, тобто служкою дорослого козака. Поряд з таким козаком дитина осягала різноманітні мудрості, наставник передавав йому ті знання, якими володів сам. Процес навчання міг розтянутись на досить тривалий період і вимагав як фізичної так і психічної підготовки, адже практика включала не тільки участь у різноманітних магічних ритуалах, а й у обов’язковому осягненні війського мистецтва.

Після закінчення курсу навчання проводився спеціальний ритуал посвячення та тяжке випробовування, яке повинен був пройти майбутній характерник. Подекуди таке випробовування доводило людину до межі життя і смерті, можливо саме тому, перебуваючи на цьому порозі двох світів, майбутні воїни досягали своїх деяких надзвичайних властивостей? Хтозна.

Існують оповіді, в яких говориться, що старші козаки навчали молодших різноманітним секретам природи та їхньому правильному використанню. Це було важливим, адже у військовій справі важливим є не тільки фізичний розвиток, а й знання. Так, наприклад, якщо майбутній козак протягом довгого часу переховувався десь у болоті і хотів захиститись від набридливих комах, то він повинен був обмастити своє тіло спеціальною сумішшю із деяких трав, дьогтю та глини.

Також вважалось, що характерником могла стати людина із надзвичайними екстрасенсорними здібностями, яка вміла не тільки читати думки інших, але й вміла їх гіпнотизувати. Для такої людини були характерними схильність до телепатії (можливість спілкування на відстані) та телекінезу (здатність силою думки впливати на фізичні предмети).

Цікавим є те, які ж функції козаки-характерники виконували у війську. Перш за все, вони були радниками козацької старшини, проте, на жаль, вона не завжди дослухалась до більш старших та мудріших членів козацького війська. Крім того, характерники досить часто виконували функції лікарів, яких у нашому розумінні слова в той час не існувало. Коли потрібно було рятувати тяжко поранену людину, то, щоб пацієнт не відчував болю під час майбутньої операції, його вводили спеціально в стан трансу. Це було альтернативою сучасного наркозу, який повсякчас використовують лікарі. Досить часто таких козаків називали «людьми від Бога», адже вони не тільки лікували людей, а й захищали людські поселення від різноманітної нечисті.

Так хорошу характеристику характерникам дав дослідник В. Шевчук: «Вони, вважалося, знали таємну силу речей, явищ і володіли своєю, виробленою в століттях, наукою і прийомами, з допомогою яких цю віру вселяли в маси. Вони займалися пророцтвом, тобто віщували про майбутнє, через що і називали їх віщунами».

Також вони були хорошими не тільки воїнами, але й розвідниками, адже це теж була важливою складовою ведення війни у ті часи. Так спеціально навчені козаки складали загони так званих пластунів.

full1293558432

http://2012god.ru/forum/forum-10/topic-1064/page-3/

Часто цим людям вдавалося непомітно прослизати серед ворогів та тікати з в’язниці. Знову виникає запитання: як їм це вдавалося? За допомогою містичних вмінь чи звичайних хитрощів? Поки що на це запитання немає відповіді.

На Запорізькій Січі існував навіть окремий Пластунівський курінь. Про якого говорили: «…дістали від товариства прикметник характерника, якогось надчоловіка, котрого куля не бере і котрий самого чортяку вміє окульбачити і заставити собі служити». Відомий дослідник козацтва Д. Яворницький писав так: «Між козаками завжди були так звані «характерники», яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали».

Такі люди могли відкривати дверні замки без ключів, брати в руки розпечені ядра, перебувати навіть на дні річки, влазити та вилазити з тісно зашитих мішків, перетворюватись у тварин (котів, вовків). Вважається, що характериники вміли перетвоювати людей на рослини, вершників на птахів і, що може здатися найкумеднішим сучасним поціновувачам минулого, такі люди уміли залазити у звичайне відро та плисти в ньому під водою. Всі характерники, як вважалось, були замовлені від куль та шаблі.

Ви можете не вірити у ці всі дива, але варто пам’ятати про той факт, що звичайна людина використовує свої здібності всього на 3%, тоді як вважається, що характериники навчились цей показник значно збільшити.

 


Розробка сайтів - Віталій Ткач