«Cин Сонця»

У XV-XVIст. на території південноамериканських країн Чилі, Перу, Еквадор та Болівії проживало плем’я інків, які створили одну з найбільш розвинених цивілізацій стародавнього світу.

Як і в інших культурах того часу, особливе місце в пануючій ієрархії займав правитель. Інкський правитель носив титул «Сапа Інка», що в перекладі з мови кечуа означає «єдиний інка». Крім того, часто головного інку називали титулами Апу («єдиний»), Інка Капак («Бог-імператор»).

Так спочатку перші правителі носили титул саме Інка-Капак, проте, після того, як їхня держава перетворилась на імперію в роки правління Пачакутека Юпанкі, було остаточно запроваджено титул «Сапа Інка».

Правитель інків прирівнювався до самого сина Сонця, яке вважалось в інків верховним божеством. Правителем міг бути лише чоловік і лише королівської крові, тобто він мав бути родичем імператора. Особливо цінувався той факт, якщо майбутній претендент походив від шлюбу правлячого Інки зі своєю дружиною, а не з однією з наложниць, які були в імператора інків.

Коли ж верховний правитель інків помирав, усі наступні обряди супроводжувалися численними урочистостями: тіло Інки не ховали в землю, а муміфікували і повертали в його палац, де він жив до того. Деякі дружини та слуги умертвлялись після смерті правителя, аби супроводжувати його в потойбічному світі.