Кіпу – вузликове письмо інків

У давнину територію нинішніх країн Перу, Болівії, Еквадору, Чилі заселяли племена індіанців, які ми знаємо як інків. Це була одна з найрозвиненіших цивілізацій Американського континенту на рівні з майя та ацтеками.

Прикметною ознакою інків було їхнє письмо. Адже, на відміну від ацтеків та майя, воно було не малюнковим, ієрогліфічним, а мало вигляд звичайних вузлів з вовни південноамериканської альпаки та лами: тварин, які водяться лише у Південній Америці.

Отже, про все по порядку. Назва даного письма у перекладі з мови кечуа – khipu та з іспанської мови quipu – означає «вузол», «зав’язувати вузли».

Вперше європейці зіткнулись із кіпу під час завоювань конкістадорів під керівництвом Франсиско Пісарро у 30-х роках XVI ст. Іспанці письмо як не намагались, проте так і не розшифрували, хоч і розуміли, що воно може містити дуже важливу інформацію, яку передбачливі «дикуни індіанці» зашифрували за допомогою звичайних вузликів. У самих же інків існували спеціальні люди, які називались кіпукамайоки (тобто хранителі кіпу), які, швидко перебираючи пальцями по вузликах, отримували всю необхідну їм інформацію. Проте іспанцям вони так і не відкрили секрет письма. І це не дивно, адже, як вважається, є кіпу, які містять інформацію про заховані скарби інків, які ті передбачливо заховали від жорстоких завойовників після смерті їхнього правителя Атауальпи.

Серед іспанців були поширені навіть повір’я, що кіпу ніщо інше, як прокляття завойовникам, яке було створене хитромудрими індіанцями як помста за зруйнування їхньої держави. Проте пізніше все ж було вирішено, що кіпу являється всього лиш елементом декору чи звичайною системою лічби: такі собі «вузлики на пам’ять».

Саме письмо інків почали вивчати лише у 1923 р., коли за справу взявся історики Ліланд Локк. Проте і він розглядав кіпу лише як спосіб передачі математичних даних. Знадобились довгі роки, аби зрозуміти, що це далеко не так.

Аж в 1981 р. відомим археогом Робертом Асчером було зроблено припущення, що кіпу являється такою собі формою письма. Як вважають вчені, кіпу містять близько 1500 одиниць інформації. Кожен колір мотузка має своє значення, кожен вузол та спосіб його зав’язування – теж має своє значення.

Так, вважається, що жовтий колір – позначає золото, чорний колір позначає час – тобто кіпу мало повідомляти, скільки ночей минуло з якогось моменту. Також він міг позначати якусь хворобу, але за умови, якщо на був ключ на головному шнурі. Кармазиновий колір позначав головного Інку: якщо ж на цій мотузці існували вузли, то вони позначали кількість років правління Сапа Інки (Головного Інки). Коричневого кольору на кіпу зустрічалось аж чотири відтінки: світло коричневий, світло-світло коричневий, темно коричневий та темно-темно коричневий – проте значення цих кольорів і до сьогодні, на жаль, залишається невідомим. Зелений колір також мав кілька відтінків і позначав здебільшого супротивника або кількість людей, які померли в нього. Розрізняли на кіпу і бурий колір, в значенні якого позначалось «правління». Червоний колір позначав війну, військо, а також втрати на війні. Він також був кількох відтінків: ледь червоний та насичений.

Зустрічались також білі вузлики (мир, срібло), фіолетовий (начальник), синій (невідоме значення), палевий колір (варварство, безлад).

Проте це лише частина методу, за яким можна читати кіпу: важливими були також вузлики, їх кількість, ключі на вузлах.

А тому можна говорити про те, що людина, яка зможе розшифрувати невідомі кольори та вузли приблизить нас до глибшого розуміння такої цікавої та водночас не досить добре вивченої цивілізації інків.