Iсторико-патрiотичний клуб

"Алатир"


«Там, де справжній талант, – там, справді, немає старості»

— Симон Петлюра

Я одружився на єдиній жінці, яку кохав

 

 

У містечку Бердичів, що на Житомирщині, в костьолі Святої Варвари 14 березня 1850 року польська графиня Евеліна Ганська була повінчана з відомим французьким письменником Оноре де Бальзаком.

Історія кохання цих двох непересічних людей є досить цікавою і драматичною. Але, щоб про неї повідати, необхідно вирушити спочатку до села Верхівня, яке розташоване за 30 км від містечка Бердичева, на Житомирщині. Родовий маєток Ганських у Верхівні Евеліна, уроджена графиня Ржевуська, отримала як весільний подарунок від чоловіка, графа Вацлава Ганського. За багатство та пишність інтер’єру палац називали «волинським Версалем».

Історія дружби Бальзака і Ганської почалася з листування. Вражена талантом письменника, Евеліна написала йому два листи за підписом «Чужинка». Листи захопили Бальзака цікавою манерою написання.

Вже третій лист Евеліна підписала справжнім своїм ім’ям. Почалося листування, яке тривало майже 16 років. Оноре писав десятки листів, в яких неодноразово освідчувався у палкому коханні до графині.

Сама ж Евеліна була одружена із заможним польським магнатом Вацлавом Ганським, старшим на 22 роки. Вона народила йому семеро дітей. Проте вижила лише одна донька. Молода дружина нудилася в своєму розкішному палаці й мріяла про щось більше. Перша зустріч Ганської з Бальзаком відбулася 1833 року у Швейцарії, а під час другої зустрічі вони поклялись у вічному коханні.

Оноре жив коханням до Евеліни. Він працював по 15 годин на день, підтримуючи свої сили величезною кількістю чорної кави, проте мав постійні матеріальні проблеми і борги.

У 1842 році помер старий Ганський і Евеліна стала вільною. Багатюща вдова – ось вона, ідеальна дружина для Бальзака. Проте Евеліна тривалий час відмовляла письменнику. Хоч вони зустрічались і навіть мали дитину, яка, на жаль, народилася мертвою.

1847 року Бальзак приїхав у Верхівню. Свою подорож він описав у «Листі про Київ». Правда, про Київ тоді написати не встиг, але маєток Ганських Бальзаку дуже сподобався. Ось як він писав про цю місцину: «Це пустеля, царство хлібів, прерія Купера та її тиша. Там починається українська земля, земля чорна й жирна, яку ніколи не угноюють і де завжди сіють. Цей краєвид укинув мене в якесь остовпіння».     Але Евеліна знову відмовила Оноре.

Ні з чим Бальзак повернувся до Парижа. Тут його здоров’я сильно похитнулося. 1848 року письменник, уже дуже хворий, знову приїхав у Верхівню, де прожив до березня 1850 року. «…Бальзак був щасливий. Уперше в житті він опинився в одному з палаців із численною челяддю, про які мріяв з дитинства», – ось як описав стан Оноре Андре Моруа у своєму «Прометеї, або Життя Бальзака».

У палаці для Бальзака були створені суперумови. Так розкішно він ніколи не жив. Кімнати палацу ще й досі пам’ятають великого письменника. Пам’ятає його і затишний парк, яким хворий Бальзак прогулювався із спеціальною паличкою.

Невдовзі пара нарешті одружилася, після довгих юридичних поневірянь, тому що графині Евеліні, підданій російського царя, потрібно було отримати спеціальний дозвіл на шлюб з іноземцем, а також захищати свої права на володіння Верхівнею у суперечках з родиною Ганських, які вона підтвердила через суд (Санкт-Петербург, 1843р).

Після одруження сім’я де Бальзак виїхала до Франції, проте щастя закоханих довго не тривало, Бальзак після одруження прожив всього лиш п’ять місяців.

Евеліна пережила коханого на 32 роки. Після смерті Бальзака вона більше не виходила заміж. Заплатила борги чоловіка та видала його твори, все життя присвятивши збереженню та популяризації його творчої спадщини.

 


Розробка сайтів - Віталій Ткач